Судді Північного апеляційного господарського суду Остапенка О.М.
На постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року, що прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги КП «Київський метрополітен» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року у справі № 910/12281/13 за заявою КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3» за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Бетоніндустріяпроект», ТОВ «Промислово-інвестиційний союз», Прокуратури міста Києва про виконання умов договору № 158-ДБМ від 29.12.08 у межах справи № 910/12281/13 за заявою ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ПАТ «ДОК-3» про визнання банкрутом.
У грудні 2015 року КП «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про виконання умов договору № 158-ДБМ від 29.12.08 у межах справи № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ «ДОК-3».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 року, у задоволенні заяви відмовлено повністю.
Постановою Верховного суду від 17.04.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року скасовано, справу №910/12281/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Приймаю вказану постанову, Верховний суд вказав на необхідність залучення до розгляду справи ТОВ «Промислово-інвестиційний союз», оскільки судове рішення впливає на його права та обов'язки. Також Верховним судом було надано вказівку при новому розгляді надати належну оцінку доводам КП «Київський метрополітен», зокрема обставинам, на які посилалось підприємство як на преюдиціальні, виконання умов договору у частині сплати грошових коштів на користь нового кредитора - ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» до визнання правочину недійсним, а також встановити правову природу Договору та перевірити відповідність умов Договору положенням Глави 25 ЦК України, зокрема статті 347 вказаного кодексу.
За наслідками нового розгляду справи ухвалою господарського міста Києва від 22.10.2018 року у справі №910/12281/13 відмовлено у задоволенні заяви КП «Київський метрополітен» до ПАТ «ДОК-3» про виконання умов договору № 158-ДБМ від 29.12.08.
Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю заявником ані настання обставин, з якими положення п. 4.1 Договору передбачали б виникнення у ВАТ «ДОК-3» обов'язку щодо відмови від права власності на спірне нерухоме майно, ані належного виконання КП «Київський метрополітен» своїх зобов'язань за Договором,
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, КП «Київський метрополітен» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву КП «Київський метрополітен» про зобов'язання ПАТ «ДОК-3» виконати умови договору № 158-ДБМ від 29.12.08, а саме: передати КП «Київський метрополітен» комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року апеляційну скаргу КП «Київський метрополітен» задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року по справі №910/12281/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву КП «Київський метрополітен» задоволено повністю, зобов'язано ПАТ «ДОК-3» виконати умови договору №158-ДБМ від 29.12.2008р., а саме передати КП «Київський метрополітен» комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Межигірська, 78, шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
В основу постанови суду апеляційної інстанції покладено висновок про належне виконання КП «Київський метрополітен» своїх обов'язків за договором № 158-ДБМ від 29.12.08.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Я, суддя Північного апеляційного суду Остапенко О.М., при прийнятті постанови у даній справі залишився у меншості і свою думку вважаю за необхідне викласти окремо.
Розпорядженням № 302-р від 14.05.1993 року Кабінету Міністрів України «Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві» затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, розроблені Інститутами «Київметропроект» і «Київшляхпроект».
Згідно із п.1, п.3 розпорядження № 1312 від 20.07.2004 року Київської міської ради вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції «Вокзальна» до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано КП «Київський метрополітен» розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» з електродепо, з урахуванням відновлення робіт із спорудження Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.
20.05.2008 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято розпорядження № 696 «Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції «Глибочицька» до станції «Райдужна» з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина».
Розпорядженням № 608 від 30.04.2008 року виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» було створено відповідну комісію та затверджено положення про неї.
Згідно із актом № 11 «щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ «Київоздоббуд», ВАТ завод «Супутник» та ВАТ «ДОК-3» з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві», затвердженим розпорядженням № 1759 від 19.12.2008 року виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, ВАТ «ДОК-3», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, у зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної ПП «Автоексперт».
29.12.2008 року між КП «Київський метрополітен» (підприємство) та ВАТ «ДОК-3» (комбінат) укладено договір щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві № 158-ДБМ (надалі - «Договір»).
За змістом п. 1.1 вказаного Договору сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають у зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, у тому числі шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва, так і у подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що на його умовах комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.
Згідно п. 2.9 Договору комбінат на умовах цього Договору зобов'язується відмовитись від користування земельною ділянкою загальною площею 1,87 га, яка знаходиться у м. Києві по вул. Межигірська, 78 і на якій розташовано об'єкт, при умові виділення ПАТ «ДОК-3» окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
У даному випадку Договір є двостороннім та відплатним. Договір спрямований на припинення права власності у ПАТ «ДОК-3» на комплекс будівель і споруд та припинення права користування земельною ділянкою, на якій комплекс будівель і споруд розташований, шляхом відмови від права власності на нерухомість та від права користування земельною ділянкою.
У той же час зазначеним зобов'язанням ПАТ «ДОК-3» кореспондують обов'язки КП «Київський метрополітен», які мають компенсаційний характер.
Важливим для правильного вирішення справи є також та обставина, що договір за своєю природою не є договором відчуження, оскільки ним не передбачено набуття права власності на майно та/або права на користування земельною ділянкою. Він спрямований лише на припинення певних прав ПАТ «ДОК-3». Матеріально-правовий інтерес КП «Київський метрополітен» пов'язаний виключно з потенційною можливістю подальшого використання земельної ділянки.
Зазначений Договір є Договором з відкладальною обставиною (винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки).
Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції, з урахуванням вказівок, викладених у Постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у даній справі, надано оцінку правовій природі Договору та зроблено правомірний висновок про відповідності положень даного Договору актам цивільного законодавства.
Як визначено п. 2.7 Договору, розмір грошової компенсації за об'єкт становить з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору за відмову комбінату від права власності на об'єкт підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної п. 2.7 договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають, з урахуванням ПДВ, 10 810 000 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору виплата компенсацій за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Платіжним дорученням №793 від 29.12.2008 року КП «Київський метрополітен» перерахувало на користь ВАТ «ДОК-3» грошові кошти у розмірі 10 810 000 грн.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату у користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації у розмірі, визначеному п. 2.7 даного договору.
За змістом п. 4.2 Договору після настання одразу всіх умов, визначених п. 4.1 Договору, комбінат здійснює відмову від права користування на земельну ділянку шляхом оформлення письмової згоди комбінату, складеної у довільній формі, яка підписується головою правління комбінату і скріплюється печаткою комбінату та відмову від права власності на об'єкт шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Звертаючись до суду з даним позовом, КП «Київський метрополітен» посилається на те, що з його рахунків були примусово списані грошові кошти у розмірі 40 022 913,95 грн. у рахунок погашення заборгованості за Договором.
При цьому, такі грошові кошти були зараховані на рахунок ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року, укладеного між останнім та ВАТ «ДОК-3».
Вказані обставини, на думку заявника, з якими погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 31.01.2019 року, свідчать про повне виконання ним умов Договору, що є підставою для зобов'язання боржника також виконати умови Договору, а саме: відмовитися на користь КП «Київський метрополітен» від права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.
Однак, я не погоджуюсь з такими висновками більшості членів колегії суддів.
За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, судом першої інстанції прийнято Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у заявника та комбінату взаємних цивільних прав та обов'язків.
Зокрема, пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що на його умовах комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.
Відповідно до п. 4.1 Договору комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату у користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації у розмірі, визначеному п. 2.7 даного договору.
Позивач вказує,що ним повністю була сплачена визначена п. 2.7 Договору грошова компенсація у розмірі 50 832 257,00 грн. на користь ВАТ «ДОК-3».
Судом вірно встановлено, що платіжним дорученням №793 від 29.12.2008 року КП «Київський метрополітен» перерахувало на користь ВАТ «ДОК-3» грошові кошти у розмірі 10 810 000 грн. Факт надходження вказаних грошових коштів на рахунок боржника не заперечувався представниками учасників судового процесу у судових засіданнях.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що 18.12.2009 року між сторонами Договору був підписаний акт № 12/1 приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ «ДОК-3», що попали у зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.
Указаним актом ВАТ «ДОК-3» передає, а КП «Київський метрополітен» приймає під розбирання частину будівлі лісоцеху (літ. Ь) у розмірі 62,77% площею 1 240,32 кв.м вартістю 10 809 343,05 грн. без ПДВ. Частина будівлі лісоцеху (літ. Ь) у розмірі 37,23% площею 735,58 кв.м ринковою вартістю 6 410 625,95 грн. залишається власністю ВАТ «ДОК-3».
Пунктом 4 вказаного акту сторони погодили, що КП «Київський метрополітен» набуде право на розбирання будівлі лісоцеху (літ. Ь) в цілому, загальною площею 1 975,9 кв.м, загальною вартістю 17 219 969,00 грн. після повного виконання умов Договору та/або отримання письмової згоди від ВАТ «ДОК-3».
КП «Київський метрополітен» на підтвердження того, що ним було виконано умови Договору посилається на те, що після здійснення оплати першої частини вартості грошової компенсації, грошові кошти у розмірі 40 022 913,95 грн. були списані з його рахунку у рахунок погашення заборгованості за Договором на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 31/271.
На підтвердження указаної обставини КП «Київський метрополітен» надало суду рішення Господарського суду міста Києва у справі № 31/271 від 08.07.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду від 07.12.2010 року, а також платіжні документи, з яких вбачається списання виконавчою службою зазначених грошових коштів з рахунків КП «Київський метрополітен».
При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі також було встановлено, що 27.11.2009 між ВАТ «ДОК-3» (первісний кредитор) та ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі по тексту - «Договір відступлення»), згідно з п.2.1 якого первісний кредитор на умовах цього договору передає (відступає), а новий кредитор (тобто позивач) набуває право вимоги до боржника (КП «Київський метрополітен»), що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, указаним у п. 1.1 ст.1 вищевказаного договору.
Як вбачається з п. 1.1. ст. 1 Договору відступлення, зобов'язання боржника - це грошове зобов'язання КП «Київський метрополітен» перед первісним кредитором, що виникло на підставі п. 2.7 та п. 3.1 Договору, з усіма додатками, змінами та доповненнями.
Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що розмір зобов'язання боржника перед первісним кредитором на момент підписання цього договору складає 40 022 913,95 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі №31/271, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 року, стягнуто з КП «Київський метрополітен» на користь ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» 40 022 913,95 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У подальшому у процесі виконання судового рішення з рахунку КП «Київський метрополітен» було списано суми грошових коштів у розмірі 40 022 913,95 грн.
У контексті зазначених правовідносин обов'язковими для врахування є і інші обставини, що встановлені рішеннями судів, на які посилались сторони, та не були враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті відвідної постанови.
Так, 15.03.2016 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/28356/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2016 року, позов КП «Київський метрополітен» до ТОВ «Промислово-інвестиційний союз», ПАТ «ДОК-3» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ») про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги задоволено; визнано недійсним договір від 27.11.2009 року, укладений між ВАТ «ДОК-3» та ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» про відступлення права вимоги.
Більше того, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року, Договір відступлення визнано недійсним у межах справи про банкрутство ПАТ «ДОК-3».
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відтак, погоджуюсь з висновком суду першої інстанції, що виконання КП «Київський метрополітен» грошового зобов'язання з перерахування на користь ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» грошових коштів у розмірі 40 022 913,95 грн. на підставі Договору відступлення, який в подальшому було визнано недійсним, не може вважатися належним виконанням заявником своїх зобов'язань за Договором з огляду на встановлену у судовому порядку недійсність Договору відступлення з моменту його укладення.
Стосовно посилань КП «Київський метрополітен» щодо сплати ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» коштів у сумі 40 022 913,95 ще до моменту визнання недійсними відступлення права вимоги, то необхідне зауважити, що у даному випадку укладення недійсного договору, за яким з заявника у подальшому було стягнуто грошові кошти, свідчить про нанесення збитків комунальному підприємству.
За таких обставин, у КП «Київський метрополітен» наявні достатні підстави для звернення до суду з позовною заявою про відшкодування збитків на підставі ч. 2 ст. 216 ЦКУкраїни, а не з заявою про зобов'язання виконати умови договору з посиланням на виконання грошових зобов'язань за недійсним договором.
Посилання заявника на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 753/17749/13-к, якою встановлено пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва обвинуваченого, що полягало у створенні ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» для прикриття незаконної діяльності, правомірно відхилені судом, оскільки зазначені обставини не входять до предмету доказування, більш того, як було зазначено вище, Договір відступлення було визнано недійсним у справі 910/28356/14, у тому числі, й з мотивів його фіктивності.
З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заявником не було належними та допустимими доказами доведено факту належного виконання ним усіх грошових зобов'язань за Договором, а саме: щодо сплати на користь ВАТ «ДОК-3» грошової компенсації у розмірі 50 832 257,00 грн.
При цьому, згідно положень п. 4.1 Договору комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі, визначеному в п. 2.7 даного договору.
Таким чином, передумовою для відмови ВАТ «ДОК-3» від права власності на спірне нерухоме майно було, у тому числі, надходження на його рахунок грошової компенсації у розмірі, визначеному п. 2.7 даного Договору.
Посилання скаржника на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 року у справі 910/5133/16, судом правомірно не враховані, оскільки постановою Верховного Суду від 02.10.2018 року зазначені судові рішення попередніх інстанцій були скасовані, а у позові КП «Київський метрополітен» - відмовлено.
Також слід зазначити, що справа № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ «ДОК-3» відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року, перебуває у процедурі ліквідації банкрута, відтак будь-яке відчуження майна банкрута можливе лише у спосіб, передбачений спеціальним законом, тобто Законом про банкрутство.
Враховуючи викладене, заявником не доведено суду ані настання обставин, з якими положення п. 4.1 Договору передбачали б виникнення у ВАТ «ДОК-3» обов'язку щодо відмови від права власності на спірне нерухоме майно, ані належне виконання КП «Київський метрополітен» своїх зобов'язань за Договором,
За наведених вище обставин, вважаю, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, тому останню повинно було бути залишено без змін.
Суддя Північного апеляційного
господарського суду О.М. Остапенко
"31" січня 2019 р.