Справа № 754/9949/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2235/2019
06 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Кемського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2018 року у складі судді Таран Н.Г.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат,-
У липні 2018 року ОСОБА_2звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат.
Зазначала, що 21 липня 2006 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Діти перебувають на повному матеріальному утриманні та вихованні матері, а з 03 червня 2018 року взагалі виселені батьком ОСОБА_1 з їх місця проживання та прописки. Добровільної угоди щодо утримання дітей між сторонами не досягнуто.
Вказувала, що батько ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 СК України обов'язку утримувати своїх дітей, при тому, що на утримання однієї дитини щомісячно позивач витрачає 4270 грн., що на двох дітей в місяць складає 8540 грн., а додаткові витрати на рік на одну дитину становлять 4270 грн., відповідно на двох дітей - 28 130 грн. 36 коп. на рік.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є фізично здоровою людиною та не позбавлений можливості працевлаштуватися з метою отримання доходу, не має дітей та непрацездатних осіб на утриманні, має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, позивач просила:
стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі з їх подальшою відповідною індексацією в розмірі 4270 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 24 липня 2018 року до досягнення дітьми повноліття та додаткові витрати по оздоровленню, позашкільній освіті та дозвіллю у розмірі 14065 грн. 18 коп. на рік на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в твердій грошовій формі по 2500 грн. кожній дитині, але кожній дитині не менше ніж 50 відсотків прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 26 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей в розмірі по 500 грн. кожній дитині щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильність встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом під час встановлення дати початку стягнення аліментів - з 26 липня 2018 року не враховано, що відповідач добровільно сплатив аліменти, за вказаний період, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями.
Посилаючись на те, що розмір присуджених судом аліментів не співрозмірний з матеріальним становищем відповідача та не відповідає ч.3 ст.182 СК України, ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 2027 грн. на місяць, але не менше одного прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1626 грн. на місяць, але не менше прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей по 150 грн. кожній дитині щомісячно.В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог та обґрунтованості стягнення аліментів, з додатковими витратами, не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2., який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, 21 липня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1097 (а.с.11).
В матеріалах справи містяться платіжні доручення про перерахування коштів ОСОБА_2 через банківську картку «ПриватБанк» (а.с.59-64).
Відповідно до копій платіжних доручень, відповідачем було сплачено на рахунок позивачки: 16.04.2018 р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей; 12.05.2018 р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей; 10.06.2018 р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей; 15.07.2018р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей; 07.08.2018 р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей; 07.08.2018 р. - 1608 грн. 04 коп. допомога на оздоровлення дитини; 05.09.2018 р. - 3417 грн. 09 коп. на утримання двох дітей.
Згідно довідки ТОВ «КИЙ БРОК СЕРВІС» від 03 вересня 2018 року, ОСОБА_1 займає посаду організатора зі збуту в ТОВ «КИЙ БРОК СЕРВІС». Його дохід за період з 09 листопада 2017 року по 31 серпня 2018 року склав 37937 грн. 78 коп. (а.с.65).
Задовольняючи позов частково районний суд виходив з підстав обґрунтованості стягнення аліментів з відповідача на користь позивача в сумі по 2500 грн. кожній дитині, але не менше ніж 50 відсотків прожитого мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, а також додаткових витрат на утримання дітей в розмірі по 500 грн. - щомісячно.
Висновки районного суду щодо наявності правових підстав до стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей колегія суддів визнає законними й обґрунтованими, між тим, розмір аліментів та додаткових витрат, які підлягають стягненню з відповідача носять завищений характер, у зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про зменшення їх розміру, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом не було належним чином надано оцінку та враховано рівень доходів ОСОБА_1, який у місяць становить 4000 грн. (а.с.65), у зв'язку з чим встановлено не співмірний з матеріальним становищем відповідача та його фінансовими можливостями розмір аліментів, що суперечить положенням ст. 182 СК України.
Матеріалами справи не доведено отримання ОСОБА_1 доходів у більших сумах грошових коштів, ніж зазначено у довідці про його доходи, а тому та обставина, що відповідач ніс витрати на утримання дітей у розмірах, які перевищують заробіток у 4000 грн., не може бути визначальною під час встановлення розміру щомісячних платежів (а.с.65).
При цьому, колегія суддів враховує й те, що матеріалами справи доведено факт періодичної сплати відповідачем грошових коштів на утримання малолітніх дітей сторін та визнання ним свого обов'язку про подальшу сплату аліментів у розмірі, заявленому в апеляційній скарзі.
Згідно ч. 1 ст. 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), а тому грошові кошти, сплачені відповідачем на утримання дітей в період розгляду судом справи підлягають урахуванню державним виконавцем під час виконання судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими посилання апеляційної скарги про неправильне встановлення судом строку, з якого підлягають сплаті ОСОБА_1 аліменти.
Враховуючи наявні у справі докази, у їх сукупності рішення районного суду, як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2500 грн. до 2027 грн., але не менше одного прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 2500 грн. до 1626 грн. на місяць, але не менше одного прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, а також додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 500 грн. до 150 грн. та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 500 грн. до 150 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року змінити.
Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2500 грн. до 2027 грн., але не менше одного прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2500 грн. до 1626 грн. на місяць, але не менше одного прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, а також додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 500 грн. до 150 грн., доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 500 грн. до 150 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: