справа №756/13905/16 Головуючий у І інстанції - Луценко О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/2495/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
06 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 грудня 2015 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, а саме: автомобілем «Ауді» д.н.з.НОМЕР_7 по вул. Вишгородська 4а, в м. Києві, перед початком руху не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_8, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим відповідач порушив п. 13.1 ПДР України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року встановлено вину ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_8, отримав механічні пошкодження.
Згідно висновку спеціаліста від 29 вересня 2016 року, складеного оцінювачем ТОВ «Експертна компанія Експертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача в результаті його пошкодження в ДТП становить 11242,38 грн.
Крім того, позивач звернувся до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, однак виплата здійснена не була.
Просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_8 в розмірі 11 242,38 грн.; 700 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, а також судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що позивачем не здійснено заходів щодо звернення до страховика ані з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, ані з заявою про виплату страхового відшкодування задля отримання належного страхового відшкодування.
Позивач не вжив всіх необхідних заходів задля того, щоб представник страховика здійснив огляд пошкодженого ТЗ для майбутнього належного визначення матеріального збитку та отримання страхового відшкодування.
Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за рамки наданих йому повноважень та порушив норми матеріального права в частині покладення обов'язку виключно на відповідача нести повну матеріальну відповідальність перед позивачем за наявності діючого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу, укладеного зі страховиком.
Просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати по сплаті судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2015 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, а саме: автомобілем «Ауді» д.н.з. НОМЕР_7 по вул. Вишгородська 4а, в м. Києві, перед початком руху не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_8, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим відповідач порушив п. 13.1 ПДР України.
Власником автомобіля «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_8 на момент дорожньо- транспортної пригоди був позивач по справі, що пітверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_9.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2016р. встановлено вину ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На момент вчинення ДТП відповідальність за завдання шкоди автомобілем відповідача була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ /5857096, виданий страховою компанією «Нова».
Страховою компанією «Нова» не було здійснено виплату страхового відшкодування.
Згідно висновку спеціаліста від 29 вересня 2016 року, складеного оцінювачем ТОВ «Експертна компанія Експертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача в результаті його пошкодження в ДТП становить 1 1242,38 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідачем є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Проте, з такими висновками колегія суддів у повній мірі погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 застрахувала свою відповідальність, про що свідчить поліс №АІ5857096, який діяв на момент ДТП 23 грудня 2015 року.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення позову, не встановивши, що позивач звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача.
У зв'язку з цим, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року підлягає скасуванню з прийняттям по справі постанови, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року скасувати та прийняти по справі постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_6) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,21 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Д.О. Таргоній
С.О. Журба