апеляційне провадження №22-ц/824/1761/2019
справа №756/1774/18
31 січня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Головачова Я.В.
за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Луценка О.М. 19 листопада 2018 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" про стягнення коштів,-
встановив:
В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 6 600 691,48 грн., що складається з 4 183 070,85 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 2 417 620,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Вимоги обґрунтовує тим, що 04 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Контрактстрой", в особі директора ОСОБА_4, укладено договір №01 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно із яким товариство отримало 150000 доларів США, які зобов"язалось повернути до 31 грудня 2014 року. Згідно із умовою договору кошти мали бути передані безпосередньо директору товариства.
Проте товариством зобов"язання виконані не були та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №757/42123/15-ц грошові вимоги ОСОБА_4 до товариства задоволені. Вказує, що зі змісту рішення стало відомо, що кошти директором товариства в касу чи на рахунок внесені не були.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 звернувся із цим позовом та просить стягнути кошти (гривневий еквівалент), що були передані товариству, проте яких товариство фактично не отримало у зв"язку із діями ОСОБА_4, а також проценти за користування цими коштами.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року задоволено клопотання представника відповідача та провадження у справі закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Посилається на невідповідність висновків суду нормам процесуального права та обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на законність постановленої ухвали, доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на закону.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з"явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що є рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №757/42123/15-ц, яким вимоги позивача вже вирішено, у зв"язку із чим наявні підстави для закриття провадження у справі у відповідності до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача, та з наявністю або відсутністю яких закон пов"язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.
Як убачається з рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року, воно ухвалено у справі №757/42123/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Контрактстрой" про стягнення заборгованості з приводу правовідносин, що виникли на підставі договору позики, що врегульовано ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України.
Згідно із рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року вирішено рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнуто з ТОВ "Контрактстрой" на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 3462213,75 грн., пеню за прострочення оплати у розмірі 1517872,45 грн., 3% річних у розмірі 87930,74 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12789 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти, мотивуючи, що такі набуті відповідачем без достатньої правової підстави та посилається на ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України.
Відтак, виходячи із положень п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі №757/42123/15-ц не є тим рішенням, яке дає підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки воно ухвалено у спорі між іншими сторонами, про інший предмет і з та з інших підстав.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381, 383, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
Я.В.Головачов