Справа №754/5050/17-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/2280/2019
29 січня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Іванової І.В., Сліпченка О.І., із участю секретаря Тютюнник О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на аліменти,
14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, де просив, із врахуванням постановленої ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року, припинити право ОСОБА_2 на аліменти у розмірі 1/16 частки від його заробітку ( доходу ) на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2012 року по цивільній справі №2-1113/2012.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2012 року по цивільній справі №2-1113/2012 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј від усіх видів заробітку ( доходу ), починаючи з 01 грудня 2011 року і до його повноліття.
Крім цього, вказаним рішенням з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання в розмірі 1/16 частини усіх видів заробітку, починаючи з 16 січня 2011 року.
На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист, який було звернуто до виконання, шляхом подання до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві, на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
На цей час, у відповідності до довідки-розрахунку заборгованості з аліментів по утриманню свого неповнолітнього сина та колишньої дружини, позивач має заборгованість.
На час ухвалення рішення позивач мав постійну роботу автослюсаря в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Евро Тек Сервіс» та належно сплачував аліменти.
Проте, він був звільненийз роботи та до березня цього року немає постійного заробітку, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Крім цього, на теперішній час,має значні додаткові витрати. Так, після розлучення з ОСОБА_2, яке відбулося 26 березня 2012 року, позивач створив нову сім'ю та в нього ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька - ОСОБА_5.
Тобто,на цей час позивач має утримувати свою неповнолітню доньку, дружину та витрачати значні кошти на лікування доньки.
Дружина позивача - ОСОБА_6 не працює та перебуває на обліку у Деснянському Управлінні праці та соціального захисту населення і отримує допомогу по догляду за дитиною інвалідом, яка складає 1 189 грн.
Тобто,фактично знаходиться на повному утриманні позивача. Дочка позивача має хворобу - «врожденное изолированное несращение мякого и Ѕ твердого неба» у зв'язку з чим потребує проведення ряду операцій.
06 вересня 2016 року була доведена планова операція - велопластика. Згідно зпризначенням лікаря необхідна ще дна операція. Крім того, на цей час позивач працевлаштувався на посаду автослюсаря у фізичної особи-підприємця - ОСОБА_7 з окладом 3 200 грн. Таким чином сукупний дохід сім'ї позивача на цей час складає 4 389 грн.
За таких обставин позивач не має фінансової можливості утримувати колишню дружину. З огляду на сукупний дохід сім'ї позивача його вистачає лише на необхідні витрати та лікування дитини, тому позивач неспроможний надавати матеріальну допомогу колишній дружині.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що будь-яких доказів того, що колишня дружина позивача ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи та в внаслідок інвалідності не може працювати перестала потребувати матеріальної допомоги, у зв'язку з поновленням працездатності матеріали справи не містять. В свою чергу платник аліментів ( позивач ) спроможний надавати матеріальну допомогу колишній дружині, оскільки на відміну від відповідача працевлаштований, що також має стати стимулом для відшукання можливостей збільшення заробітку, враховуючи розмір середньої заробітної плати в м. Києві та Київській області автослюсара, яка становить 15 000 грн. на місяць.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј від усіх видів заробітку ( доходу ), починаючи з 01 грудня 2011 року і до його повноліття.
Також вказаним рішення суду стягнуто з позивача аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання в розмірі 1/16 частини усіх видів заробітку, починаючи з 16 січня 2011 року ( а.с. 8-9 ).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року залишено без змін ( а.с. 10-12 ).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 26 квітня 2014 року серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві вбачається, що 26 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб ( а.с. 13 ).
Від вказаного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина дочка - ОСОБА_5, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 серпня 2014 року виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ( а.с. 14 ).
Дружина позивача - ОСОБА_6 перебуває на обліку в Деснянському Управлінні праці та соціального захисту населення та отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда до 18 років, яка становить 1 180,30 грн.( а.с. 17 ).
Відповідно до трудового договору №1 від 29 березня 2017 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 та ОСОБА_1, останнього прийнято на роботу на посаду автослюсара безстроково із заробітною платою в розмірі 3 200 грн., щомісячно ( а.с. 16 ).
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого в поліклініку за місцем проживання від 06 вересня 2015 року, ОСОБА_5, 31 серпня 2016 року проведена операція - велопластика ( а.с. 18 ).
При цьому, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 01 лютого 2006 року з приводу загального захворювання, довічно, що стверджується довідкою МСЕК Серії КА-1 №030265 від 10 січня 2018 року ( а.с. 70 ).
Відповідач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 452 грн., що підтверджується довідкою Лівобережного об'єднаного управління ПФУ м. Києва №277 від 05 березня 2018 року ( а.с. 68 ).
Згідно до умов договору оренди жилого приміщення від 27 листопада 2016 року відповідач орендує житло для проживання,плата за яке складає 5 200 грн. ( а.с. 76-77 ).
Відповідно до заявлених позовних вимог, вона вимушена винаймати житло для себе з сином, оскільки колишній чоловік - ОСОБА_1 чинить їй та сину перешкоди в користуванні та проживанні в квартирі АДРЕСА_1, де вона зареєстрована, у зв'язку з чим нею до Деснянського районного суду м. Києва подано позов до позивача про усунення перешкод в користуванні житломта вселення ( а.с. 72,73-75 ).
Окрім цього, розпорядженням Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 серпня 2019 року ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітнім племінником, дитиною-сиротою, - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 80, 82, 83 ).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві заборгованості по аліментах, що стягуються на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/16 частини усіх видів заробітку ( доходу ), починаючи з 16 січня 2011 року до 23 січня 2018 року, становить 30 127,70 грн. ( а.с. 84 ).
Відповідно до наявних у справі висновків спеціалістів та медичних виписок з історії хвороби, ОСОБА_2 потребує лікування у зв'язку з наявністю у неї основного, супутнього захворювання та ускладнення ( а.с. 86-105, 146, 147 ).
Таким чином, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, вірно зазначив, що будь-яких доказів того, що колишня дружина позивача ОСОБА_2, яка є інвалідом ІІ групи та внаслідок інвалідності не може працювати, перестала потребувати матеріальної допомоги у зв'язку з поновленням працездатності, матеріали справи не містять та в свою чергу платник аліментів спроможний надавати матеріальну допомогу колишній дружині, оскільки на відміну від відповідача працевлаштований.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 75, 79, 82 СК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованістьрішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що відповідач матеріально забезпечена та має всі можливості для утримання підопічної дитини, працює на посаді менеджера з продажу, має інвалідність ІІ групи з приводу залишкових явищ перенесеного інсульту, але стороннього догляду не потребує, вона має можливість працювати та інвалідність ніяким чином на це не впливає, рішенням, яким стягнуто з апелянта на користь відповідача аліменти, не встановлено, що інвалідність настала внаслідок протиправної поведінки позивача щодо неї, його матеріальний стан змінився та він має на утриманні доньку, вразі тимчасової втрати роботи аліменти будуть нараховуватися з розрахунку розміру середньої заробітної плати в м. Києві та Київської області, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.
Доводи відзиву ОСОБА_2 ( а.с. 192-194 ), зокрема, про те, що вона є інвалідом ІІ групи, в матеріалах справи відсутні докази про те, що у неї поновилася працездатність, укладання нового шлюбу та народження іншої дитини не звільняє його від обов'язку сплати аліментів, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, спростовують зазначені доводи апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити частково клопотаннявідповідача про поновлення строку на подачу відзиву та продовжити вказаний строк, визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, оскільки ОСОБА_2 з поважнихпричин не мала можливостіподати його раніше.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про припинення права на аліменти - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: І.В. Іванова
О.І. Сліпченко