Апеляційне провадження № 22-ц/824/970/2019
Справа № 362/7221/15-ц
Іменем України
04 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Київській області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Корнієнка С.В., ухвалене в м. Васильків 02 листопада 2015 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи Відділ реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції, Васильківський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про встановлення факту народження та зобов'язання вчинити дії, -
В жовтні 2015 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про встановлення факту народження та факту постійного проживання на території України, подана від імені ОСОБА_1, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 жовтня 2015 року була розподілена головуючому судді (судді-доповідачу) Корнієнку С.В.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2015 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Задовольняючи заяву про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Луганськ, в графі батько зазначено ОСОБА_6, а в графі мати зазначено ОСОБА_5, що підтверджується наданою заявником копією свідоцтва про народження.
У відповідності до змісту частини 1 статті 234 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 статті 256 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 258 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення, серед іншого, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, обов'язково зазначається мета встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.
Відкривши провадження в справі за заявою про встановлення факту народження та постійного проживання, суд не звернув уваги на те, що у заяві не вказана ні мета встановлення такого факту, ні причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт. Зазначення заявником, що встановлення факту родинних відносин необхідно йому для приведення у відповідність власних документів, не свідчить про те, що ним у заяві вказано мету встановлення такого факту, оскільки вказана ним мета не свідчить про юридичну значимість встановлення такого факту.
Відтак, прийнявши заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій не було вказано мети встановлення такого факту, та не встановивши таку мету під час судового розгляду, суд не мав правових підстав для задоволення такої заяви.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції посилався на документи, оригінали або належним чином посвідчені копії яких в матеріалах справи відсутні, а саме на свідоцтво про народження, яке взагалі не зазначене заявником в переліку додатків до заяви, а в самій заяві безпосередньо вказано, що батьки заявника свідоцтво про його народження відповідно до вимог законодавства не оформляли.
Заявником надано до суду лише копію посвідчення особи без громадянства НОМЕР_1, однак даний доказ не можна вважати належним, оскільки він як не підтверджує, так і не спростовує обставин, які заявник просить встановити, а саме факт його народження та постійного проживання на території України станом на певний час.
Крім того, заявник просив встановити факт його народження в м. Львів, а суд встановив факт народження ОСОБА_1 в м. Луганськ, посилаючись на відсутнє в матеріалах справи свідоцтво про народження та вочевидь вийшовши за межі заявлених вимог.
Враховуючи, що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження даного факту, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції як незаконного і необґрунтованого із прийняттям нової постанови від 04 лютого 2018 року про відмову в заяві про встановлення факту.
Крім того, провадження у справі відкрито і справу розглянуто з численними порушеннями норм процесуального права.
Так, відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 119, ст. 121 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Разом із тим, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що заява, подана від імені ОСОБА_1, ніким не підписана, а ім'я особи, якою сплачено судовий збір, не збігається з ім'ям заявника. Лише в подальшому заявник подав заяву, в якій просить розглянути його заяву без його участі та підтримує її в повному обсязі.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був діяти відповідно до вимог ст. 121 ЦПК України та залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, однак протиправно не зробив цього та відкрив провадження у справі без наявних на те підстав.
Відкриваючи провадження в справі, суд не перевірив, чи підсудна вона даному суду.
Відповідно до ст. 257 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Разом із тим, в матеріалах справи взагалі відсутня інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника ОСОБА_1, при відкритті провадження в справі дані обставини були залишені судом поза увагою.
Також суд не переконався, чи має Васильківський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність як районний відділ органу, утворений без створення юридичної особи, та чи може у зв'язку з цим приймати самостійну участь у справі як третя особа.
Крім того, відповідно до ст. 235 ЦПК України в редакції станом на час ухвалення рішення справа про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається в порядку окремого провадження за участі заявника і заінтересованих осіб.
Однак матеріали справи не містять доказів належного повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 74 ЦПК України.
Взагалі в матеріалах справи відсутні докази, що заявнику та заінтересованим особам направлялися судові повістки про виклик їх в судове засідання.
Так, провадження в справі відкрито 27 жовтня 2015 року, а справа призначена до судового розгляду 02 листопада 2015 року та розглянута, заявник та заінтересована особа не повідомлялися у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, судові повістки учасникам справи не направлялися.
На а. с. 6 міститься копія довіреності, виданої Управлінням державної міграційної служби України в Київській області, якою уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси Управління та територіальних підрозділів під час розгляду в судах справ, в яких Управління або територіальний підрозділ бере участь як сторона, однак даний документ до матеріалів справи приєднаний без наявних на те підстав, оскільки судове засідання проведено за відсутності осіб, які беруть участь у справі, про що складено довідку (а. с. 10), і будь-які заяви від представника Управління державної міграційної служби України в Київській області в матеріалах справи відсутні, а сама копія довіреності всупереч ч. 5 ст. 42 ЦПК України суддею не посвідчена.
Незважаючи на ці обставини, в рішенні судом першої інстанції безпідставно вказано, що від представника Васильківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області надійшла письмова заява про слухання справи у його відсутності.
Відповідно до ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Наведені обставини свідчать про істотне порушення норм матеріального та процесуального права суддею Корнієнком С.В. під час здійснення правосуддя, що унеможливило у повній мірі реалізацію учасниками судового процесу у суді першої інстанції наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а також про порушення засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що відповідно до підпунктів «а», «г» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставами дисциплінарної відповідальності судді.
Враховуючи вищезазначене, а також положення ст. ст. 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо підстав дисциплінарної відповідальності судді та органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, апеляційний суд вважає за необхідне про вказані вище порушення норм процесуального права суддею Васильківського міськрайонного суду Київськоїобласті Корнієнком С.В. довести до відома Вищої ради правосуддя для належного реагування.
Керуючись ст. ст. 262, 385 ЦПК України, ст.ст. 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», суд, -
Довести до відома Вищої ради правосуддя про допущені при вирішенні вказаної цивільної справи порушення норм матеріального та процесуального права суддею Васильківського міськрайонного суду Київської області Корнієнком С.В.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили із дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.