Справа № 752/14469/15-ц Головуючий у суді І інстанції Хоменко О.Л.
Провадження № 22-ц/824/115/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
6 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів : Приходька К.П., Кулішенка Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 1 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, мотивуючи його тим, що 10 квітня 2015 року з вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 м. Житомир ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої належний їй автомобіль «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_5 , отримав механічні ушкодження. Відповідно до експертного висновку автотоварознавчого дослідження № 9177 від 30 червня 2015 року розмір завданого їй матеріального збитку становить 238 258,02 грн., а за проведення дослідження нею сплачено 1 750 грн. З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 250 599,92 грн. згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, витрати за проведення дослідження в розмірі 1 750 грн. та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з військової частини польова пошта НОМЕР_2 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 250 599,92 грн., витрати на складання висновку експертного дослідження в розмірі 1 750 грн. та судовий збір в розмірі 2 400,08 грн.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 в особі її командира ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи,та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначено про те, що суд першої інстанції з невідомих причин самовільно замінив відповідача у справі без постановлення відповідної ухвали та, залучивши військову частину НОМЕР_1 до участі у справі, порушив її право на подання доказів та заявлення клопотань.
У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_3 в особі її командира ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
В обґрунтування вимог відзиву зазначено, що належного відповідача у справі було залучено за клопотанням представника військової частини НОМЕР_3 у відповідності до процесуальних норм на підставі поданих доказів.
Представник позивача - адвокат Батюсь Т.В. також надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, проте він не може бути прийнятий до уваги колегії суддів, оскільки поданий з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі суду про відкриття апеляційного провадження. У відзиві порушується питання про поновлення строку для його подання у зв'язку з необізнаністю про відкриття апеляційного провадження та неотриманням процесуальних документів, втім наведені підстави неможливо вважати поважними, адже вони суперечать матеріалам справи, з яких вбачається, що 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 була особисто ознайомлена з матеріалами справи, в тому числі зі строком, протягом якого вона може подати відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
За правилом частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 10 квітня 2015 року по пр. Червонозоряному у м. Києві сталася ДТП за участю легкоброньованого автомобіля «КРАЗ», б/н, шасі НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої належний на праві власності позивачу автомобіль «Тойота» отримав механічні ушкодження.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності y вигляді штрафу.
На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ).
Легкоброньований автомобіль «КРАЗ SPARTAN», б/н, шасі НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_2 під час ДТП, був переданий військовою частиною НОМЕР_7 м. Старокостянтинів до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) м. Житомир відповідно до нарядів № НОМЕР_8 та № 70.
Згідно акту технічного стану № 583 від 23 березня 2015 року, зазначений автомобіль відповідно до наряду командира військової частини НОМЕР_9 № 451 від 23 березня 2015 року підлягає передачі військовій частині НОМЕР_1 м. Житомир.
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) № 701 від 3 серпня 2015 року легкоброньований автомобіль «КРАЗ SPARTAN», б/н, шасі НОМЕР_6 , був введений в стрій військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ).
30 червня 2015 року за зверненням позивача експертом ОСОБА_5 проведено автотоварознавче дослідження та складено висновок № 9177, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Тойота Ленд Крузер», державний номерний знак НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 238 258,02 грн.
За проведення цього дослідження позивачем було сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_6 1 750 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 101.
Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи № 2508/16-54 від 14 вересня 2016 року, призначеної ухвалою суду від 28 січня 2016 року за клопотанням представника військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_4 ), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Ленд Крузер», реєстраційний номер НОМЕР_5 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складала 290 860,52 грн. Вартість запчастин, які підлягають заміні, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складала 250 599,92 грн. Вартість окремо - запчастин, які можливо відновити без заміни на нові, не визначалася, оскільки вони піддавалися відновлювальним роботам, вартість ремонту яких наведена в калькуляції відновлювального ремонту № В-2508/16. Ринкова вартість автомобіля «Тойота Ленд Крузер» на території України станом на момент перед ДТП складала 726 509,15 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент ДТП володільцем автомобіля «КРАЗ SPARTAN» була військова частина НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), тому вона і має нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі, вставленому висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Діяльність із використання, зберігання й утримання військовими частинами бойової техніки, зокрема автомобіля «КРАЗ SPARTAN», б/н, шасі НОМЕР_6 , має ознаки джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Вирішуючи в судовому порядку питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Згідно з частиною першою статті 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України.
Статтею 33 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що автомобіль «КРАЗ SPARTAN», б/н, шасі НОМЕР_6 , на час ДТП перебував на балансі військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), відтак висновок про те, що ця військова частина відповідно до статті 1187 ЦК України повинна нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є обґрунтованим.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду в постанові від 5 червня 2018 року, справа № 243/10982/15. Зокрема, що шкода, заподіяна об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.
Доводи апеляційної скарги про те, що залучення військової частини НОМЕР_1 як співвідповідача відбулося з порушенням процесуальних норм не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на матеріали справи, з яких вбачається, що така процесуальна дія відбулася шляхом постановлення протокольної ухвали суду від 21 лютого 2017 року за клопотанням представника військової частини НОМЕР_3 (а.с. 117). Після цього розгляд справи було відкладено з одночасним направленням залученій до справи особі судової повістки разом з копією позовної заяви, які вона отримала 9 березня 2017 року. Військова частина НОМЕР_1 приймала участь у розгляді справи через представника Севост'яненка Д.О., останній надавав пояснення по суті спору, зокрема не заперечував той факт, що володільцем легкоброньованого автомобіля «КРАЗ SPARTAN» є саме військова частина НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), доказів на спростування заявлених вимог не подавав та будь яких клопотань не заявляв, тому підстав вважати, що процесуальні права відповідача були порушені немає.
Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статтей 263 - 265 ЦПК України, підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні.
Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 1 червня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: К.П. Приходько
Ю.М. Кулішенко