05 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 755/29949/13-ц
провадження № 22-ц/824/1054/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.
за участі секретаря судового засідання - Нечваль А.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року у складі судді Яровенко Н.О.
у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якому, з урахуванням уточнень просила: визнати за нею право власності на 50 % коштів, які перебували на депозитах у банківських установах у період 1999 року по 15 лютого 2011 року, визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_4, визнати за нею право власності на Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля НОМЕР_1, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля НОМЕР_2, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини вартості паєнакопичення в ГБК, металевий гараж АДРЕСА_6
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 26 листопада 1994 року по 14 лютого 2011 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними було придбано та оформлено за договорами купівлі-продажу майно, що є об'єктом спільної власності подружжя.
У 2007-2008 роках придбано автомобіль НОМЕР_2 та автомобіль «Міцубісі Аутлендер», д/н НОМЕР_1. Крім того, за час шлюбу ними було здійснено паєнакопичення в ГБК - металевий гараж АДРЕСА_6 В серпні 2005 року за отримані кредитні кошти було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3. До того ж, у фінансові установи, в тому числі в ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», було передано на депозит кошти.
В подальшому, в судовому засіданні, яке відбулось 18 жовтня 2018 року, позивач за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали лише в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля НОМЕР_1 та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля НОМЕР_2, інші позовні вимоги не підтримали.
В квітні 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію її частки у спільній відповідальності подружжя перед третіми особами за автомобіль НОМЕР_1 в розмірі 97 500,00 грн., компенсацію вартості його частки в спільному майні подружжя в розмірі 12 500,00 грн. за коштовності та визнати за відповідачем право власності, та стягнути з відповідача на його користь компенсацію в загальному розмірі 4 000,00 грн. за переплачені аліменти.
Позов обґрунтований тим, що під час шлюбу в 2007-2008 роках за кредитні кошти ними було придбано автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, останній був проданий в березні 2010 року, кошти від його продажу були спрямовані на часткове погашення боргу за кредитом, а решту коштів він доплатив з особистих накопичень. Всі кредитні зобов'язання він виконував один. Загалом ним було сплачено більше ніж 31 880,00 доларів США, частину з яких він позичав у друзів та знайомих, також він продав автомобіль за 14 500,00 доларів США. Різниця між сплаченими ним коштами по обслуговуванню кредиту автомобіля НОМЕР_1 і ціною продажу складає 17 380,00 доларів США, половина суми становить 8 690,00 доларів США, що на день подачі позову складає 97 689,50 грн. Під час шлюбу, за сімейні кошти було придбано золоті прикраси з коштовними каміннями, загальною вагою понад 100 гр., які колишня дружина забрала собі, вважає, що вартість всіх коштовностей складає понад 25 000,00 грн. Крім того, він виплачував відповідачу згідно усної домовленості аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 2 000,00 грн. до серпня 2011 року. Однак, відповідач подала до суду позов про стягнення аліментів з липня 2011 року, про що повідомила його у вересні 2011 року, а тому позивач перестав сплачувати кошти, та гроші, виплачені ним за 2 місяці в розмірі 4 000,00 грн. повернути відмовилася. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на кого користь компенсацію її частки у спільній відповідальності подружжя перед третіми особами за автомобіль НОМЕР_1 з розмірі 97 500,00 грн., компенсацію вартості його частки в спільному майні подружжя в розмірі 12 500,00 грн. за коштовності та визнати за відповідачем право власності, та стягнути з відповідача на його користь компенсацію в загальному розмірі 4 000,00 грн. за переплачені аліменти.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна подружжя в порядку поділу спільного майна подружжя в розмірі 147 494 грн. 84 коп.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя- відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 26.112018 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та про відмову у задоволенні первісного позову, посилаючись на те, що рішення суд ухвалив з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надав належної правової оцінки доказам та фактичним обставинам справи.
Вказує , що суд дійшов помилкових висновків про те, що автомобіль "Нісан Тііда" був спільним майном подружжя з у рахуванням того, що шлюб між сторонами припинено15.02.2011 року, а автомобіль було продано у березні 2010 року. Також суд не надав належної оцінки тому, що всі кредитні зобов'язання він виконував один. Загалом ним було сплачено більше ніж 30.101,60 доларів США на виконання кредитних зобов"язань за придбання автомобіля НОМЕР_1, що повинен був урахувати суд при ухваленні рішення. В разі задоволення вимоги щодо стягнення компенсації за погашення заборгованості перед третьою особою за кредитним договором , яка була сплачена ним особисто, просив зарахувати в його інтересах половину суми від продажу автомобіля «Міцубісі Аутлендер» 58 000 грн.(1/2 від 116000 грн.) згідно довідки - рахунку, наявної в матеріалах справи.
Позивач не скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень проти змісту та вимог апеляційної скарги до суду не направила.
Відповідач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в ній.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 погодилася на грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль НОМЕР_2, а тому, суд, з урахуванням правил рівності часток подружжя у спільному майні, дійшов висновку про відшкодування відповідачем грошової компенсації середньоринкової вартості автомобіля «Нісан Тііда» за висновком експерта, яка складає 98 277,40 грн. Окрім того, оскільки шлюб між сторонами було розірвано 15 лютого 2011 року, то позивачу ОСОБА_1 належить відшкодувати половину грошових коштів, які були сплачені подружжям за кредитними зобов'язаннями за придбання автомобіля НОМЕР_1 в період шлюбу, тобто до 15 лютого 2011 року, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату ухвалення рішення становило 49 217,44 грн.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, колегія з таким висновком місцевого суду не погоджується з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 26 листопада 1994 року, який було розірвано 15 лютого 2011 року (т. 1 а.с. 6,7).
Предметом спору між подружжям є майно, яке набуло статусу спільної сумісної власності, зокрема, автомобілі НОМЕР_1 та автомобіль «Нісан Тііда», д/н НОМЕР_2.
Так, заперечуючи проти вимог первісного позову, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що під час шлюбу в 2007-2008 роках за кредитні кошти подружжям було придбано автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, останній був проданий в березні 2010 року, кошти від його продажу були спрямовані на часткове погашення боргу за кредитом, отриманим на придбання першого автомобіля, а решту коштів він доплатив з особистих накопичень. Всі кредитні зобов'язання він виконував один. Загалом ним було сплачено більше ніж 31 880,00 доларів США, частину з яких він позичав у друзів та знайомих, також він продав автомобіль за 14 500,00 доларів США.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 4 ст. 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмет матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
15 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді непоновлювальної кредитної лінії, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 24 295,48 доларів США на купівлю автомобіля та у розмірі 7 934,36 доларів США на сплату страхових платежів із щомісячною сплатою платежів в сумі 316,92 доларів США. Дата закриття кредиту - 11 березня 2010 року (.т. 3 а.с. 181-185, 190).
20 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено другий кредитний договір №CL-016/094/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 32 295,90 долари США з на придбання автомобіля марки «Мітсубісі Аутлендер», строком повернення - 20 серпня 2015 року, за яким заборгованість сплачено достроково 18 жовтня 2011року в повному обсязі, що підтверджується копією довідки №016-3/377 (т. 1 а.с. 196-199).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з урахуванням досліджених доказів, суд вірного висновку дійшов про припинення кредитних зобов'язань внаслідок їх виконання, тобто боргів на час розгляду справи за даними кредитними договорами не існувало, оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином виконував умови кредитного договору шляхом перерахування коштів на рахунок АТ «ОТП Банк» в період з 20 серпня 2010 року по 18 жовтня 2011 року за встановленим графіком.
26 вересня 2012 року автомобіль марки «Мітсубісі Аутлендер», кузов НОМЕР_4, вартістю 116 000,00 грн., було продано, що підтверджується довідкою серії ДПІ № 676200, виданою ТОВ «Укральянс» ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 56).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтями 63, 65 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Як роз'яснено у п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суд дійшов помилкових висновків про те, що кошти від продажу автомобіля "Нісан Тііда", який був спільним майном подружжя з урахуванням того, що шлюб між сторонами припинено15.02.2011 року, було витрачено не в інтересах сім'ї.
Наразі, колегія уважає такі доводи обґрунтованими, оскільки автомобіль марки «Нісан Тііда» був придбаний сторонами в період шлюбу за договором кредиту від 15 серпня 2007 року, який в подальшому був погашений 11 березня 2010 року, тобто до припинення між позивачем та відповідачем ведення спільного господарства, оскільки шлюб між ними розірвано лише 15 лютого 2011 року, а тому з огляду на те, що вказаний автомобіль було придбано, виплачено за нього кредитні кошти та реалізовано в період шлюбу, колегія суддів доходить висновку, що кошти, отримані в результаті продажу автомобіля НОМЕР_2, були витрачені в інтересах сім'ї, оскільки стороною позивача протилежного не доведено.
Таким чином, колегія уважає, що місцевий суд дійшов передчасного та помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації середньої ринкової вартості автомобіля «Нісан Тііда», яка складає 98 277,40 грн.
Що стосується грошової компенсації у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля НОМЕР_3, а також зустрічної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації її частки у спільній відповідальності подружжя перед третіми особами за вказаний автомобіль, колегія суддів виходить з наступного.
Судом установлено, що автомобіль «Міцубісі Аутлендер» був придбаний за кредитні кошти, які були надані відповідачу ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № CL-016/094/2008 від 20 серпня 2008 року, укладеному між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2
Так, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що погашення кредиту відбувалося ОСОБА_2 в період з серпня 2010 року по жовтень 2011 року.
Шлюб між сторонами було розірвано 15 лютого 2011 року, а кредитні зобов'язання по вищевказаному автомобілю були виконані ОСОБА_2 в повному обсязі в жовтні 2011 року.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями квитанцій та копією довідки від 18 жовтня 2011 року №016-3/377, виданої АТ «ОТП Банк», згідно якої ОСОБА_2 достроково сплатив заборгованість по кредитному договору № CL-016/094/2008 від 20 серпня 2008 року в повному обсязі.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 та у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц.
Отже, місцевим судом правильно встановлено, що кошти за укладеним за час шлюбу кредитним договором, відповідач одержав для придбання спірного автомобіля, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Проте дійшовши зазначених висновків на підставі встановлених фактичних обставин, суд першої інстанції залишив поза увагою, що в подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний за рахунок кредитних коштів автомобіль виникає також і зобов'язання у вигляді повернення кредиту та, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 18 січня 2018 року № 17489/17-54 середньоринкова вартість автомобіля «Міцубісі Аутлендер» становить 301 954,80 грн. Тобто частка кожного з подружжя складає 150 977,40 грн. (301 954,80 : 2).
Разом з тим, оскільки при поділі майна подружжя враховуються також і правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, тому, виходячи з того, що ОСОБА_2 за кредитним договором сплачено всього 30 102,60 доларів США, що еквівалентно 239 862,80 грн., колегія суддів доходить висновку, що частка ОСОБА_1 у зобов'язанні за кредитом складає 119 931,40 грн. (239 862,80 : 2).
Таким чином, оскільки розмір грошової компесації ОСОБА_1 Ѕ частини ринкової вартості автомобіля «Міцубісі Аутлендер» складає 150 977,40 грн., а частка у кредитному зобов'язанні - 119 931,40 грн., до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 31 046 грн.
Що стосується зустрічних позовних вимог про компенсацію вартості частки ОСОБА_2 в спільному майні подружжя в розмірі 28 000,00 грн. за коштовності та визнання за ОСОБА_1 право власності на них, то місцевий суд правильно вирішив, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за змістом ч. 2 ст. 57 СК України коштовності є особистою приватною власністю дружини та чоловіка, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Також суд першої інстанції вірно зазначив про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь компенсації в загальному розмірі 4 000,00 грн. за переплачені аліменти, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження даного факту.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшовши висновку, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, колегія уважає, що суд першої інстанції, задовольнивши частково позов ОСОБА_1 та відмовивши у задоволенні зустрічного позову, дійшов передчасного та помилкового висновку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року в частині задоволення первісного позову шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості майна подружжя в порядку поділу спільного майна подружжя в розмірі 147 494,84 грн. та відмови у задоволенні зустрічних позовних про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації її частки у спільній відповідальності подружжя перед третіми особами за автомобіль НОМЕР_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та зустрічного позову частково. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 688,20 грн. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 380 грн. та за подання апеляційної скарги - 1 602,30 грн., а всього 1 982,30 грн.
Колегія суддів уважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі меншому на 688,20 грн., тобто на суму судового збору, яка підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_2, та який складає 1 294,10 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року в частині - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки автомобіля НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя в розмірі 31 046 грн.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної карги у розмірі 1 294,10 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2019 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай