Справа № 638/18154/13-к
Провадження № 1-кс/638/481/19
06 лютого 2019 року слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1, по кримінальному провадженню №12012220480000665 від 19.12.2012 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покотилівка Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою технічною освітою, одруженого, має неповнолітню дитину 2005 року народження, приватного підприємця, пенсіонера, зі слів має хронічні захворювання, інвалідності спростовує, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України, -
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2018 задоволено клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 про дозвіл на затримання з метою приводу. Надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Старший слідчий Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Шевченківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220480000665 від «19» грудня 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (за матеріалами кримінальної справи № 60112879, порушеної 13.12.2011, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України).
Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2009 році (точна дата та час в ході досудового слідства не встановлені) у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_8 в особливо великих розмірах, шляхом надання до Дзержинського районного суду м. Харкова завідомо підробленої розписки від імені ОСОБА_8 на свою користь.
У невстановлений під час досудового слідства час та в невстановленому під час досудового слідства місці ОСОБА_5 , скориставшись особистим знайомством з ОСОБА_8 , та маючи доступ до аркушів паперу з підписами ОСОБА_8 , які останній неодноразово передавав бухгалтеру для швидкого оформлення банківських платіжних документів, отримав чистий аркуш паперу, на якому мався тільки особистий підпис ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_5 виготовив розписку від імені ОСОБА_9 , в яку було внесено неправдиві відомості, а саме склав на комп'ютері текст, змістом якого було боргове зобов'язання ОСОБА_8 перед ОСОБА_5 на суму 700 000 доларів США, хоча в дійсності будь-яких боргових зобов'язань між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не було, після чого за допомогою принтера роздрукував вказаний текст на аркуші паперу з особистим підписом ОСОБА_8 .
Після цього, діючи у рамках вищевказаного злочинного умислу, у жовтні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_8 про стягнення боргу в сумі 5 593 000 грн., посилаючи на те, що між ним і ОСОБА_8 26 січня 2008 року укладено договір позики грошових коштів у сумі еквівалентній 700 000 доларів США, про що ОСОБА_8 видав розписку. Відповідно розписки ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_5 грошову суму еквівалентну 700 000 доларів США. Згідно домовленості ОСОБА_8 зобов'язаний був повернути борг протягом року, але в термін до 26 січня 2009 року, проте до моменту звернення ОСОБА_5 з позовом ОСОБА_8 борг не повернув. Станом на 26.10.2009 курс НБУ по відношенню 100 доларів США до гривні складав 799, 8 грн., тому сума боргу складала 700 000 доларів США *7 грн. 99 коп. - 5 593 000 гривень. В якості підтвердження укладення договору позики ОСОБА_5 надав до суду завідомо підроблену розписку від імені ОСОБА_8 від 26 січня 2008 року про отримання грошових коштів у сумі 700 000 доларів США.
30.06.2010 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення боргу в сумі 5 593 000 грн. було задоволено.
28.10.2010 рішенням Апеляційного суду Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2010 було скасовано і в задоволення позову ОСОБА_5 відмовлено.
27.07.2011 ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_5 була задоволена і рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.10.2010 скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2010 залишено в силі.
11.10.2011 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2010 ОСОБА_5 було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 5 593 000 грн.
15.11.2011 на підставі виконавчого листа №2-2093/10, виданого 11.10.2011, було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 5 593 000 грн., в рамках якого було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_8 .
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 13050 від 08.02.2012 підпис від імені ОСОБА_8 в розписці від його імені від 26.01.2008 виконаний ОСОБА_8 .
Згідно висновку судової трасологічної експертизи № 15-2012 від 07.08.2012 в розписці про запозичення грошових коштів ОСОБА_8 спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_8 , а згодом - надрукований текст.
Згідно висновку судової технічної експертизи документів № 2574 від 22.12.2016 надана на дослідження розписка від імені ОСОБА_8 на грошову суму 700 000 доларів США, датована 26.01.2008, не є копією, виготовленою за допомогою комп'ютерно-копіювальної техніки. У наданій борговій розписці від 26.01.2008 підпис від імені ОСОБА_8 є первинним і на ділянці розташування даного підпису зміни шляхом підчистки, змивання чи травлення не проводились. На ділянці розташування підпису від імені ОСОБА_8 у наданій борговій розписці від 26.01.2008 є удавлені, незабарвлені штрихи, деякі з цих штрихів за конфігурацією і розташуванням схожі на окремі штрихи наявного підпису від імені ОСОБА_8 , тобто дані удавлені незабарвлені штрихи утворені при виконанні підпису (підписів) на аркуші(-ах) паперу чи документі(-ах), що знаходилися поверх аркуша паперу досліджуваної розписки. У наданій борговій розписці від 26.01.2017 від імені ОСОБА_8 на грошову суму 700 000 доларів США, первинно на аркуші паперу пишучим вузлом кулькової ручки, стержень якої заправлений пастою чорного кольору з фіолетовим відтінком, виконувався підпис від імені ОСОБА_8 , потім електрографічним способом друкувався тест розписки. В межах штрихів підпису від імені ОСОБА_8 , виконаного у наданій на дослідження борговій розписці від 26.01.2008, на ділянках поверхневих волокон паперу, вкритих шаром пасти, є мікрочастинки тонеру, на поверхні яких відсутня паста, що при відсутності мікрочастинок тонера, на поверхні яких є паста, свідчить про те, що текст розписки був надрукований після виконання підпису.
Таким чином, ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вказана виготовлена розписка від імені ОСОБА_8 надає йому право на отримання від останнього грошових коштів у якості позики, оскільки прийнята Дзержинським районним судом м. Харкова за оригінал, разом з тим є підробленою, та враховуючи, що відомості відображені у вказаній розписці не відповідають дійсності, на підставі завідомо підробленої розписки, вчинив всі дії, які вважав за необхідне для заволодіння належним ОСОБА_8 майном, а саме грошовими коштами у сумі 5 593 000 грн., що станом на 2009 рік є особливо великим розміром, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Як вважає орган досудового розслідування, ОСОБА_5 своїми протиправними умисними діями вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство), тобто закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах.
Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 , з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим 21.11.2018 постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області ОСОБА_10 оголошений у розшук.
Слідчий стверджує, що ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживає, на виклики слідчого по повісткам, направленим, як за адресою місця реєстрації, так і за адресою місця фактичного проживання, не являвся, вчинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
З огляду на викладене, слідчий орган вважає, що запобігти таким ризикам можливо лише застосуванням запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
В судовому засіданні слідчий наполягав на задоволенні вказаного клопотання.
Прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити.
Потерпілий та його захисник просили задовольнити вказане клопотання. Потерпілий надав пояснення по суті правовідносин, які виникли в нього з підозрюваним.
Захисник підозрюваного заперечував проти вказаного клопотання.
Підозрюваний заперечував проти вказаного клопотання, надав розгорнуті пояснення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та особу підозрюваного, суд приходить до наступного висновку.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому слідчому судді слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» № 42310\04, 21 квітня 2011 року, відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007року) ".
Водночас КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Зі змісту поданого клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 встановлено, що обґрунтуванням сторони обвинувачення є те, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування, що лише частково відповідає дійсності.
Так, в судовому засіданні встановлено, та підтверджено дослідженим паспортом громадянина України ОСОБА_5 , відповідно до якого вбачається, що він має місце реєстрації, місце проживання. Суду не надані докази направлення на будь яку адресу повідомлень чи повісток про виклик до слідчого. Крім того захисник ОСОБА_7 повідомив, що він уклав договір про надання правової допомоги ОСОБА_11 24 січня 2018 року, і слідчий була обізнана про це, проте жодних викликів для проведення слідчих дій за участі ОСОБА_5 йому не надходило, що також підтверджує той факт, що належного повідомлення про час проведення слідчих дій не було.
Крім того, зі змісту клопотання про обрання запобіжного заходу від 29 жовтня 2018 року вбачається, що особа обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 358 та ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України, а також інформація про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358 і ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України внесена до ЄРДР. Натомість згідно до повідомлення про підозру ОСОБА_5 повідомлено про підозру лише за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України. Тобто у суду є певні сумніви щодо обґрунтованості підозри у даному кримінальному провадженні.
Судом з'ясовано, що на разі в провадженні Верховного Суду перебуває касаційне провадження щодо розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про стягнення суми. Власне, з приводу яких правовідносин і внесене до ЄРДР інформація. Тобто на даний час відсутнє остаточне рішення щодо вказаних правовідносин. Результати розгляду вказаного провадження можуть суттєво вплинути на розгляд вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Всі викладені обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність ризику, передбаченого п.1, ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого підозрюється, наявність хронічних хвороб та неповнолітньої дитини, а також не співпадіння адреси реєстрації та місця проживання, вважає, що застосування відносно ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Беручи до уваги те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на свідків, потерпілого, а також беручи до уваги, що ОСОБА_5 , підозрюється в скоєнні замаху на вчинення тяжкого злочину, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд приймаючи таке рішення зважив на те, що незважаючи на те, що місце реєстрації та місце мешкання підозрюваного не співпадають, підозрюваний повідомив про місце свого мешкання чітко та зазначив, що мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Крім того підозрюваний повинен розуміти наслідки невиконання ухвали суду щодо обрання запобіжного заходу, повідомляючи вказані дані.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
В задоволенні клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1, по кримінальному провадженню №12012220480000665 від 19.12.2012 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
-заборонити цілодобово залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_2 ,
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-заборонити відвідування місць масового скупчення людей.
Контроль за виконанням вказаного запобіжного заходу та постановкою ОСОБА_5 на облік покласти на начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області.
Строк дії ухвали до 06 квітня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя:
Копію ухвали отримав 06 лютого 2019 р. ( ОСОБА_5 )