Справа № 635/5604/18 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/406/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
31 січня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, -
Вироком Київського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 року ОСОБА_7 засуджений за ст.ст. 289 ч.2, 185 ч.2, 70, 70 ч.4 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано час тримання під вартою строком 1 рік 10 місяців.
Початок строку відбуття покарання - 25.06.2015 р. Кінець строку - 25.08.2019 р.
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з клопотанням про його умовно-дострокове звільненнявід відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2018 року відмовлено в задоволенні поданняпро умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання.
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що на даний час засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення, а також засуджений з 25.06.2015 р. під час відбуття покарання має лише чотири заохочення, має непогашену заборгованість за виконавчими листами згідно вироку суду, підтвердження сумлінної поведінки суду не надано, до відбуття покарання залишилось 11 місяців, що є значним терміном.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2018 року тазастосувати до нього положення ст. 81 КК України.
В обґрунтування своєї ОСОБА_9 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки він заохочувався адміністрацією установи чотири рази, стягнень не має, працевлаштований завідувачем клубу, до праці ставиться позитивно, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія».
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та відомості особової справи засудженого, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, ОСОБА_7 раніше судимий: 1) 16.11.2010 р. Київським районним судом міста Полтави за ст. 185 ч.2, ст. 190 ч.1 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 2). 17.04.2012 р. Апеляційним судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.2, 289 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 14 днів.
На даний час ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Київського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 року, за яким його засуджено за ст.ст. 289 ч.2, 185 ч.2, 70, 70 ч.4 КК України до остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 25 червня 2015 року по день набрання вироку законної сили з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 25 червня 2015 року, кінець - 25 серпня 2019 року.
Вказані дані ніким не оспорюються.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Відповідно до характеристики на засудженого, ОСОБА_7 за час тримання в Харківській установі виконання покарань (№27) з 26 червня 2015 року характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав.
З26 травня 2017 року відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія(№ 100)», в якій за час відбування характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений адміністрацією установи чотири рази, стягнень не має.
Засуджений ОСОБА_7 працевлаштований завідуючим клубом, до праці ставиться позитивно, поставлені завдання виконує своєчасно та в повному обсязі. У відносинах з іншими засудженими неконфліктний. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки i безпеки праці. Бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю. Підтримує соціально-корисні зв'язки з матір'ю шляхом листування, побачень та телефонних розмов, отримує від неї посилки та передачі. Стосунки доброзичливі.
Колегія суддів бере до уваги те, що 21.06.2017 року та 06.09.2017 року комісією установи було відмовлено у застосуванні до засудженого положень ст. 100, 101 КВК України, ст. 82 КК України, як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування ст. 81 КК України було розглянуто 21.03.2018 року, комісією установи було відмовлено у застосуванні даної пільги, як особі, яка написала заяву про відмову.
На профілактичному обліку не перебуває.
Крім того, за вироком Київського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 року наявні виконавчі листи у розмірі 38216,00 грн., з яких станом звернення засудженого до районного суду сплачено ОСОБА_7 лише у сумі 4014 грн. 91 коп.
Апеляційні доводи ОСОБА_7 про те, що він працює, має чотири заохочення, а також наявності даних про те, що він належним чином дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання у виправній установі, а саме у Темнівській виправній колонії (№ 100), не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо недоцільності його умовно-дострокового звільнення, враховуючи те, що засуджений раніше неодноразово засуджувався та вже звільнявся від відбування призначеного покарання умовно-достроково і з випробуванням, але під час іспитового строку знову вчиняв умисні тяжкі злочини, за які був засуджений в 2012 році, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку засудженого та небажання ставати на шлях виправлення, у зв'язку з чим таке звільнення ОСОБА_7 , на підставі ст. 81 КК України, від відбування покарання не буде ефективним.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення, а тому незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення.
Внаслідок оцінки всіх перелічених вище обставин суд першої інстанції об'єктивно дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності всіх передбачених умов, передбачених положеннями ст. 81 КК України, для умовно-дострокового звільнення та недоцільності і передчасності звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, на період звернення з відповідним клопотанням.
За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання, внаслідок неефективності такого заходу щодо попередження вчинення ним нових злочинів, та відсутності беззаперечних та переконливих підстав, на підставі яких можна зробити висновок про виправлення засудженого.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженнюу касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -