Справа № 539/748/16-ц Номер провадження 22-ц/814/59/19Головуючий у 1-й інстанції Гудков С.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
28 січня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Лобова О.А., Пікуля В.П.
секретар Ряднина І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання правочину недійсним
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту
Свій позов мотивує тим, що 03.01.2014 року вона, будучи приватним підприємцем та здійснюючи на Лубенському міському ринку діяльність з реалізації хлібобулочних виробів, придбала у ОСОБА_4 обладнання для самостійного виготовлення такої продукції за ціною 1900 гривень, про що було складено договір купівлі-продажу.
На момент придбання, обладнання знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 і після оплати за договором, за згодою ОСОБА_4, власниці приміщення, залишила обладнання у цьому ж приміщенні, де воно перебуває до цього часу.
03.03.2016 року державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мізіною І.А. в межах примусового виконання по зведеному виконавчому провадженню №4594477 по стягненню з ОСОБА_4 заборгованості, було здійснено опис майна, що знаходилось у домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно даного акту, державним виконавцем було описано та накладено арешт на таке майно:
- Морозильна камера 1 шт;
- Хот-дог теліжки 2 шт.;
- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;
- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;
- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;
- Сейф коричневого кольору 1 шт.;
- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;
- Холодильник білого кольору 1 шт.;
- Мийки з нержавійки 2 шт.;
- Столи алюмінієві 3 шт.;
- Стіл деревяний кухонний білого кольору 1 шт.;
- Стіл металевий 1 шт.;
- Стіл пластиковий 1 шт.;
- Стіл деревяний, покритий металом 2 шт.;
- Шкаф деревяний, синього кольору 1 шт.;
- Шкаф деревяний кремового кольору 1 шт.;
- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;
- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;
- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;
- Газова плита настільна 2 шт.;
- Мясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;
- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;
- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;
- Стілець деревяний коричневого кольору 1 шт.;
- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;
- Диван розкладний бежевого кольору;
- Вішалка для одягу металева фігурна.
Вищевказане описане майно було передано на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_4, однак вона, ОСОБА_6 , також була присутня під час проведення опису та заявила, що майно, котре знаходиться у даному приміщенні, належить їй на праві власності, предявивши відповідний договір і повідомивши про незаконність опису її обладнання.
Незважаючи на її заперечення, державним виконавцем до акту опису та арешту майна №45944677 було включено все без винятку майно, що було виявлено в приміщенні, накладено заборону на його відчуження та розяснено право на вирішення даного спору в судовому порядку.
Позивачка ОСОБА_6 прохає суд визнати її право власності та виключити з акту опису №45944677 від 03.03.2016 року, складеного державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мізіною І.А. та звільнити з-під арешту наступне майно:
- Морозильна камера 1 шт;
- Хот-дог теліжки 2 шт.;
- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;
- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;
- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;
- Сейф коричневого кольору 1 шт.;
- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;
- Холодильник білого кольору 1 шт.;
- Мийки з нержавійки 2 шт.;
- Столи алюмінієві 3 шт.;
- Стіл деревяний кухонний білого кольору 1 шт.;
- Стіл металевий 1 шт.;
- Стіл пластиковий 1 шт.;
- Стіл деревяний, покритий металом 2 шт.;
- Шкаф деревяний, синього кольору 1 шт.;
- Шкаф деревяний кремового кольору 1 шт.;
- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;
- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;
- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;
- Газова плита настільна 2 шт.;
- Мясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;
- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;
- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;
- Стілець деревяний коричневого кольору 1 шт.;
- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;
- Диван розкладний бежевого кольору;
Також прохає стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати
за сплату судового збору в сумі 1653,60 гривень.
11.05.2016 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до відповідачів за первинним позовом. про визнання правочину недійсним.
Свій позов мотивував тим, що в Лубенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
перебуває зведене виконавче провадження №45944677, де боржником є ОСОБА_4 , а він ОСОБА_2 стягувачем і по даному виконавчому провадженню боржник ОСОБА_4 винна йому 124409,99 гривень, до цього часу борг не погашено.
На його думку, з метою уникнення сплати коштів, боржник ОСОБА_4 всіляко намагається приховати свої доходи та майно.
Так, 03.03.2016 в ході виконавчого провадження, проведено опис та арешт 19 одиниць рухомого майна, що належить боржнику .
Присутня під час опису ОСОБА_6 заявила, що більшість з описаного майна вона придбала у ОСОБА_4 03.01.2013 року, і в неї мається договір купівлі-продажу від 03.01.2013 року.
Ознайомившись із даним договором купівлі-продажу, він вважає, що даний договір є сфальсифікованим, оскільки був створений значно пізніше, ніж зазначена у ньому дата і з метою уникнення вивезення зазначеного у ньому рухомого майна, що призведе до зупинення реальної підприємницької діяльності ОСОБА_4 , що вона ніяк допустити не могла, а тому і домовилась з ОСОБА_6 щодо, нібито, придбання останньою у неї обладнання. Вказаний договір необхідно було виготовити до проведення опису та арешту майна в АДРЕСА_1
Сама ОСОБА_6 хоча і зареєстрована ФОП, однак, ніякої підприємницької діяльності по випіканню хлібобулочних виробів на міському ринку вона не здійснювала, а здійснювала ОСОБА_4
Позивач ОСОБА_2 прохає суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.01.2014 року, який був письмово укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та щодо купівлю-продажу рухомого майна, на загальну суму 1900 гривень.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Лубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання права власності, виключення майна з акту опису, звільнення його з-під арешту задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на рухоме майно, згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2014 року, а саме:
- Морозильна камера 1 шт;
- Хот-дог теліжки 2 шт.;
- Шкаф коричневого кольору трьох дверний 1 шт.;
- Диван чорного кольору з пошкодженнями, шкірозамінник 1 шт.;
- Стіл письмовий коричневого кольору, матеріал ДСП 1 шт.;
- сейф коричневого кольору 1 шт.;
- Стілець офісний чорного кольору 1 шт.;
- Холодильник білого кольору 1 шт.;
- Мийки з нержавійки 2 шт.;
- Столи алюмінієві 3 шт.;
- Стіл деревяний кухонний білого кольору 1 шт.;
- Стіл металевий 1 шт.;
- Стіл пластиковий 1 шт.;
- Стіл деревяний, покритий металом 2 шт.;
- Шкаф деревяний, синього кольору 1 шт.;
- Шкаф деревяний кремового кольору 1 шт.;
- Духовка електро білого кольору ЦПЄСМ-3 1 шт.;
- Стойки для готової продукції напільні 3 шт.;
- Стойка для готової продукції на колесах 1 шт.;
- Газова плита настільна 2 шт.;
- Мясорубка електрична білого кольору №РЕМШ 30/150 р.в. 2011 р.;
- Стільці металеві коричневого кольору 2 шт.;
- Стілець металевий чорного кольору 1 шт.;
- Стілець деревяний коричневого кольору 1 шт.;
- Мікрохвильова піч білого кольору марки WEST МW 17718 W, СН М06121283;
- Диван розкладний бежевого кольору;
виключивши це майно з акту опису та арешту майна №45944677 від 03.03.2016 року, що було проведено державним виконавцем Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Мізіною І.А. в АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1653 гривень 60 копійок (одна тисяча шістсот пятдесят три гривні 60 копійок).
Зустрічний позов залишено без задоволення.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати у зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове про задоволення його зустрічного позову. В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.Змінити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з кожної на його користь 9523 грн,20 коп. витрат на проведення судово - технічної експертизи та з кожної 275 грн 60 коп. судового збору за подачу зустрічного позову і по 528,60 грн. за подачу апеляційної скарги.
Зокрема зауважує на тому, що договір купівлі продажу укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 03.01.2014 року був укладений без мети створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином та є фіктивним, а тому не може створити правових наслідків для сторін договору.
На підтвердження факту недійсності договору купівлі - продажу апелянт зауважує на таких фактах : як вбачається з висновків експертизи цаписи реквізитів сторін у договорі від 03 січня 2014 року виконані не у той час,яким датований договір, і вони нанесені на бланк договору не раніше травня та листопада 2014 року, аналіз матеріалів справи на думку апелянта зокрема зміста самого договору та паспортних даних відповідачів вказує ще на більш пізню дату створення цього договоруоскільки у першій частині договору зазначається що при складанні були вокористані паспортні дані покупцяі дані її офіційної реєстрації але в паспорті ОСОБА_6 є штамп про реєстрацію ОСОБА_6 де вказано,що вона зареєстрована за ціеєю адресоюз 16 вересня 2015 року тоб то значно піздніше після укладанння договору. Судом не врахованощо ціна договору не відповідає реальним ринковим цінам, відповідачами не надано доказів проведення розрахунків,залишилося поза увагою,що відповідачка ОСОБА_6, яка нібто придбало майно для здійснення підприємницької діяльності на час укладання договору взаголі не була приватним підприємцем, не взято до уваги той факт,що ОСОБА_6 в заголі не мала ні якої потреби у придбанні вказаного м майна.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 03 січня 2014 року між позивачкою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу, згідно якого остання продала позивачці ОСОБА_6 обладнання для виготовлення хлібобулочної продукції за ціною 1900 гривень (а.с.7).
Даний факт сторонами не заперечується, також незаперчується факт передачі коштів за отримане майно.
У звязку з відкритим зведеним виконавчим провадженням в Лубенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області №45944677, де боржником є ОСОБА_4 03.03.2016 року державним виконавцем Мізіною І.А. проведено опис та арешт рухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6). До акту опису та арешту майна було включено також те рухоме майно, яке ще 03.01.2014 року було придбано у боржника ОСОБА_4 позивачкою ОСОБА_6
Судом встановлено і не заперечується ніким із сторін у справі, що при проведенні опису, державному виконавцеві Мізіній І.А. повідомлялось, що більшість з описаного майна належить ОСОБА_6 а не боржнику ОСОБА_4 , однак, ці повідомлення державним виконавцем було проігноровано.
Пленум ВССУ у Постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» розяснив, що позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути предявлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб .
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№ 2677-VI) (далі Закон про виконавче провадження).
Згідно з положеннями ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положення статті 321 ЦК України встановлюють непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як передбачає ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду.
Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання правочину недійсним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалв справи, а саме висновку експертизи (а.с.152-186) де зазначено: «Записи в досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, датованому 03.01.2014, виконані кульковими ручками (ручкою), спорядженими пастами (пастою), які мають різні кольори від сірого до синьо-фіолетового.
Друкований текст у договорі укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_4,, датованому 03.01.2014, нанесений електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою(пристроїв) з лазерним способом друку тонером чорного кольору.
На досліджуваний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4,,, датованому 03.01.2014, здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного застарювання його реквізитів. При цьому, зазначений вплив здійснювався на договір купівлі продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, датованому 03.01.2014, в той час, коли на ньому вже містились реквізити (друкований текст, записи і підписи), які наявні на ньому на момент проведення експертизи.
Встановити проміжок часу, який минув після нанесення реквізитів на документ, до того як на нього здійснювався сторонній вплив, не видається можливим у звязку із відсутністю у експертів відповідних методик дослідження.
У договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_4,, датованому 03.01.2014:
- Записи реквізитів продавця в розділі «підпис сторін» на зворотній стороні документа виконані у період часу ймовірно пізніше травня;
- Записи реквізитів покупця в розділі «підпис сторін» виконані у період часу ймовірно пізніше листопада 2014 року;
Встановити давність виконання інших записів у договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_4,,, датованому 03.01.2014, не видається можливим із причин відсутності серед наданих для порівняння документів зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як і у досліджуваному документі.
Встановити час нанесення друкованого тексту у досліджуваному договорі купівлі-продажу, датованому 03.01.2014, не видається можливим у звязку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерними способом друку.
Встановити давність виконання інших записів у договорі купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_4,,, датованому 03.01.2014, не видається можливим із причини відсутності серед наданих для порівняння документів зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як у досліджуваному документі та до штучного зістарювання його реквізитів.
Встановити час нанесення друкованого тексту в досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між сторонами , датованому 03.01.2014, не видається можливим у звязку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.
Аналізуючи наведені раніше експертні дослідження судова колегія приходить до висновку, що остаточно встановити час нанесення друкованого тексту в досліджуваному договорі купівлі-продажу, укладеному між сторонами , датованому 03.01.2014, не видається можливим. Пояснення позивача за зустрічним позом ОСОБА_2 є лише припущеннями та незаслуговують на увагу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 2, та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають на меті інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
В ході судового розгляду ОСОБА_2 не довів факту фіктивності укладання договору купівлі продажу від 03.01.2014 року.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги то судова колегія не приймає іх до уваги виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 639 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Виходячи з детального аналізу зазначених положень закону колегія суддів приходить до висновку, що всі доводи апелянта з приводу недійсності договору купівлі - продажу не є суттевими оскільки для укладання договору купівлі - продажу рухомаго майна в загалі не встановлена обов"язкова пісьмова форма укладання, адреси та реквизити сторін договору зазначаються відповідно до волевиявлення сторін та не повинні відповідати паспортним даним (можуть зазначатися фактичне місце проживання, як це і було зазначено у договорі.). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням та на увагу не заслуговують.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя : В.М. Триголов
Судді В.П. Пікуль
О.А. Лобов