Постанова від 06.02.2019 по справі 212/6292/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2483/19 Справа № 212/6292/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Голуб О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст складено 16 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 176 200 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, втратою професійної працездатності в розмірі 45 %.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 03 жовтня 2005 року працював на шахті «Ювілейна» на посаді підземного електрослюсара, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка».

Висновком МСЕК від 20.06.2013 позивачу первинно було встановлено 45% стійкої втрати професійної працездатності за двома професійними захворюваннями - радикулопатія поперекова - крижова пиловий бронхіт та третя група інвалідності.

Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу відчуває важкість і біль у грудях, задишку при незначному фізичному навантаженні, сильний кашель, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 704,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов'язкової умови відшкодування шкоди, не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції цілком обґрунтовано, винесено з дотриманням норм чинного законодавства України, а апеляційна скарга відповідача необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 03.10.2005 по 09.07.2013 працював підземним електрослюсарем на підприємстві ПрАТ «Суха Балка», зокрема, на шахті «Ювілейна», та перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, що підтверджується трудовою книжкою сторонами (а.с.8-11).

Висновком МСЕК від 20.06.2013 року позивачу первинно встановлено 45% стійкої втрати професійної працездатності за двома професійними захворюваннями радикулопатія поперекова - крижова -35%, хронічний бронхіт - 10%, та третя група інвалідності з наступним переоглядом 01.07.2014 (а.с.19,20).

При наступних переоглядах, висновком МСЕК від 10.07.2014 року, 12.07.2016 року ОСОБА_1 встановлено до 55% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково (а.с.21-24).

По факту професійного захворювання було проведене розслідування та був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 02 квітня 2013 року, та причиною професійного захворювання визначено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с.25-28).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог позивача та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Як встановлено судом, позивач не має змоги вести звичне життя, оскільки ушкодження здоров'я заподіює йому моральні й фізичні страждання, що тягнуть за собою не відновлення здоров'я, а відчуття болю.

У зв'язку з чим спростовуються доводи відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Отже, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Зокрема, враховано характер професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 45%, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності та третьої групи інвалідності безстроково.

У зв'язку з чим посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим та не відповідає сталій судові практиці при розгляді аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ
79654449
Наступний документ
79654451
Інформація про рішення:
№ рішення: 79654450
№ справи: 212/6292/18
Дата рішення: 06.02.2019
Дата публікації: 08.02.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування; з них спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності