Єдиний унікальний номер 235/5088/18 Номер провадження 22-ц/804/207/19
Суддя-доповідач Никифоряк Л.П
Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.
Категорія 55
Іменем У К Р А Ї Н И
06 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:
Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши в м. Бахмут цивільну справу без повідомлення учасників що виникла з трудових правовідносин за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року, повне рішення складено 30 жовтня 2018 року, -
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою в якій викладено вимоги до Регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» /надалі Донецька залізниця/ про стягнення заборгованості по заробітній платі з березня 2017 року по 22 травня 2017 року та грошової компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 14289,60 грн. Існування такої заборгованості позивач пов'язував із неналежним виконанням з боку відповідача вимог трудового законодавства, згідно якого, в день звільнення 22 травня 2017 року роботодавець повинен був виплатити всі суми, що належали звільненому працівнику, однак цього не зробив.
Відповідно до змісту позовних вимог, через затримку розрахунку при звільненні позивач просив застосувати відповідальність передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України /надалі КЗпП України/ та стягнути з Донецької залізниці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 23 травня 2017 року по 17 серпня 2018 року в загальному розмірі 119431,96 грн.
У відзиві від 26 жовтня 2018 року відповідач не ставив під сумнів обставини щодо роботи ОСОБА_4 бухгалтером 1 категорії у виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку » структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», при цьому заперечував обставини щодо існування заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 за період з березня 2017 року по 22 травня 2017 року вказуючи, що за період з березня 2017 року відсутні відомості щодо фактично відпрацьованого часу, нарахування та виплати заробітної плати через те, що місце роботи працівника знаходиться на території що тимчасово непідконтрольна Україні в м. Донецьк та існування форс-мажорних обставин.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову та виходив з того, що підтверджені обставини з приводу роботи ОСОБА_4 бухгалтером 1 категорії у виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка реорганізована шляхом злиття у Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», однак не доведено факту наявності або відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги заявник посилалася на те, що суд безпідставно не взяв до уваги розрахунки заробітної плати ОСОБА_4 за період з березня 2017 року по травень 2017 року.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того що м. Донецьк, яке було безпосереднім місцем роботи ОСОБА_4, з 07 квітня 2014 року належить до території тимчасово непідконтрольної Україні та з 20 березня 2017 року адміністративна будівля та виробничі об'єкти захоплені невідомими особами, однак посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України є безпідставним, оскільки не може припинити чи відмінити дію Законів України. Заявник стверджував про те, що не зважаючи на втрату контролю владою України в 2014 році, відповідач протягом 2016-2017 років сплачував заробітну плату належним чином здійснюючи господарську діяльність на непідконтрольній території.
В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
ОСОБА_4 з 17 вересня 2001 року працювала в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», останнім місцем роботи була посада бухгалтера 1 категорії у виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» /копія трудової книжки а.с. 7-11/.
22 травня 2017 року ОСОБА_4 бухгалтера 1 категорії звільнено з Виробничого підрозділу «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України /копія наказу № 601/ДН-ос від 19 квітня 2017 року /а.с. 73/.
Відповідно до розрахунків заробітної плати та табелів обліку робочого часу ОСОБА_4 визначено робочі дні та нараховані такі суми:
- за березень 2017 року при 22 робочих днях нарахована заробітна плата в розмірі 6543,84 грн. та сума до виплати становить 5203,55 грн.;
- за квітень 2017 року при 19 робочих днях - 3331,27грн. сума до виплати становить 2648,98грн. ;
- за травень 2017 року при 13 робочих днях - 10356,61 грн., з яких 7651,42 грн. компенсація за невикористану відпустку, сума до виплати становить 8337,07 грн. /копії розрахунків заробітної плати а.с. 7- 9/.
Згідно Висновку торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, в тому числі до табелів обліку робочого часу, щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» починаючи з 20 березня 2017 року позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед звільненими працівниками і провести розрахунок, що вказує на існування форс-мажорних обставин та свідчить про відсутність вини Товариства /а.с.29-46/.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд невірно застосував положення ст. 116 КЗпП України, згідно якої відповідач не провів розрахунок з позивачем при звільненні.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що безпосереднє місце роботи позивача в виробничому підрозділі «Донецька дистанція зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» в Регіональній філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» знаходиться в м.Донецьк, в зоні проведення воєнних дій на території тимчасово непідконтрольній Україні та саме ця обставина призвела до порушення прав позивача щодо своєчасного розрахунку при звільненні та свідчить про відсутність вини в діях Української залізниці.
Суд першої інстанції прийняв посилання відповідача на обставини з приводу відсутності даних щодо роботи ОСОБА_4 та вважав, що встановити розмір заборгованості по заробітній платі неможливо.
Однак, обов'язок здійснювати облік робочого часу, нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік покладено на працедавця, та саме останній повинен забезпечити неухильне виконання вимог трудового законодавства України.
Також не можуть бути покладені в основу рішення суду доводи про відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат, оскільки заробітна плата була нарахована, про що позивач надав відповідні відомості та нарахування.
Розрахунки заробітної плати ОСОБА_4 за період з березня 2017 року по травень 2017 року є єдиними, допустимими та прийнятними доказами, яким суд першої інстанції не дав оцінки, та вимога подання від позивача інших доказів, які находяться у відповідача роботодавця, покладає на позивача надмірний і безпідставний тягар.
Тому рішення в частині відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі не відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і тому є підстави для його скасування, та стягнення на користь ОСОБА_4 нарахованої на невиплаченої заробітної плати.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку за період з березня 2017 року по травень 2017 року в загальному розмірі 14289,60грн., з яких вже вирахувані обов'язкові платежі, податки та аванс в сумі 1900 грн. та які були нараховані згідно «Розрахунків заробітної плати» та не були виплачені шляхом перерахування коштів на банківську картку працівника відповідно до Платіжних відомостей.
У той же час, відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд обґрунтовано виходив із недоведеності вини відповідача у непроведенні розрахунку з позивачем при його звільненні та прийняв до уваги посилання відповідача на висновок Торгово-промислової Палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на положеннях норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.
Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором.
Не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях, Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, без встановлення та врахування відповідних фактів щодо обставин які настали 20 березня 2017 року та є надзвичайні і невідворотні та об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно статті 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) ( із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України /регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/ президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України /регіональної ТПП/.
У даній справі відповідачем надано висновок Торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті міститься відтиск печатки ТПП України.
Отже відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей письмовий документальний доказ не відповідає вимогам які до нього ставляться та є неналежним.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору що виник, виходить з того, що саме надання відповідачем висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року про існування з 20 березня 2017 року обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції в м.Донецьку породжує відповідні правові наслідки та спростовує доводи апеляційної скарги позивача про відсутність вини залізниці в непроведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за період з березня 2017 року по травень 2017 року, стягнувши заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 14289,60грн, в решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за період з березня 2017 року по 22 травня 2017 року в загальному розмірі 14289(чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять),60грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку за період з березня 2017 року по 22 травня 2017 року в загальному розмірі 14289(чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять),60грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.
Головуючий: Л.П.Никифоряк
Судді: Г.В. Новікова
А.В. Гапонов