Справа № 128/1859/18
Провадження №11-кп/801/128/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 лютого 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року, якою звільнено від відбування покарання за хворобою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, до засудження непрацюючого, розлученого, інваліда першої групи, раніше судимого:
- 17.11.1965 Дзержинським міським судом Донецької області за ст. ст. 81 ч.2 КК УРСР до 2 років позбавлення волі. Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області звільнений 20.05.1966 року умовно - достроково згідно ст. 53 ч.2 КК УРСР на невідбутий строк 5 місяців 14 днів;
- 23.06.1978 Дзержинським міським судом Донецької області за ст. ст. 206 ч.2, 25 КК УРСР до 3 років позбавлення волі умовно з обов'язковим залученням до праці;
- 15.05.1985 Дзержинським міським судом Донецької області за ст. ст. 215 ч.1 КК УРСР до 1 року виправних робіт з утриманням 20 % в дохід держави,-
До Вінницького районного суду Вінницької області звернувся начальник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» полковник внутрішньої служби ОСОБА_10 з поданням про звільнення від відбування покарання за хворобою ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що засуджений вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 05.12.2012 за ч.3 ст. 153 КК України до 10 років позбавлення волі ОСОБА_7 захворів на хворобу: повну сліпоту.
Розглянувши подання, суд першої інстанції задовольнив його з тих підстав, що захворювання, на яке хворіє засуджений ОСОБА_7 , входить до переліку захворювань, які являються показанням для звільнення від подальшого відбування покарання.
Не погодившись з постановленим судовим рішенням, прокурор Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам справи просить його скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання.
Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, жертвою якого стала малолітня дитина, наявне у засудженого захворювання не перешкоджало йому вчинити даний злочин та не позбавляє його можливості вчинити аналогічний злочин. Крім того, засуджений захворів на тяжку хворобу до вчинення злочину та жодної інформації про прогресування захворювання, перешкоджання через хворобу відбуванню покарання, загрози внаслідок хвороби його життю чи серйозного погіршення здоров'я або інших тяжких наслідків немає.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_11 , який підтримав апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішення цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, лікарсько-консультативна комісія визначила, що наявне у ОСОБА_7 захворювання входить до переліку захворювань, які є підставою для подання у суд матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за тяжкою хворобою, визначеними спільним наказом МОЗ України та Міністерством юстиції України №1348/5/572 від 15.08.2014.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» №8 від 28.09.1973 зазначено, що відповідно до вимог ст.109 Виправно-трудового кодексу України і ст.408 КПК України факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбуття покарання. Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до
серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це
стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час
відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула
характеру, зазначеного в Переліку захворювань.
Вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття
покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які
захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки
з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого
злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання,
ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він
від призначеного лікування, а також інші обставини.
Як вбачається з висновку №13 лікарської консультативної комісії, засуджений ОСОБА_7 отримав проникаюче поранення лівого ока в 1998 році, після чого повністю втратив зір на ліве око. В 2004 році у нього виявлена глаукома правого ока, після проведеного лікування зір не відновився та в 2010 році хворий був визнаний інвалідом 1-Б групи по зору безстроково. Таким чином, ОСОБА_7 захворів до засудження та доказів того, що хвороба набула прогресування немає.
Крім того, ОСОБА_7 засуджений 05.12.2012 Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 153 ч.3 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, раніше неодноразово судимий, що свідчить про його антисоціальну поведінку, згідно характеристики начальника відділення соціально-психологічної служби Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_12 , засуджений за час відбування покарання заохочень не мав, на заходи виховного та профілактичного характеру реагує, але не завжди робить належні висновки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення подання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у зв'язку з хворобою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року про задоволення подання начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_10 та звільнення засудженого ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання за хворобою скасувати.
У задоволенні подання начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_10 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: