Справа № 136/2240/18
Провадження № 22-ц/801/320/2019
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Міхасішин І. В.
06 лютого 2019 рокуСправа № 136/2240/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №136/2240/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Кривенка Д.Т.,
встановив:
В листопаді 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 09 листопада 2015 року в розмірі 11493,26 грн.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав неусунення позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначав, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, тоді як суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву.
В строк встановлений судом від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року у встановлений судом строк.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо.
Згідно із ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
По справі встановлено, що 01 листопада 2018 року до Липовецького районного суду надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана представником за довіреністю ОСОБА_4
На підтвердження своїх повноважень представником додано копію довіреності від 25 липня 2018 року, видану АТ КБ «ПриватБанк» в особі першого заступника голови правління ОСОБА_5, яка засвідчена самою довіреною особою.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року позовну заяву, подану АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху з підстав, що вона не відповідає ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме в позовній заяві:
не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
позовна заява не містить повного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме зазначено, що відповідач отримав кредитні кошти та порушив зобов'язання по їх поверненню, однак не вказано коли мало місце таке порушення, відсутні обґрунтування і математичні формули нарахування заборгованості за кредитом, процентами, пенею, штрафами, що позбавляє суд можливості встановити обставини, які підлягають доказуванню та перевірити правильність та обґрунтованість розрахунку сум, а також не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини;
додані до позовної заяви письмові докази засвідчені неналежним чином, зокрема не проставлено дату їх засвідчення;
до позовної заяви не додано оригінал довіреності представника особи, яка звертається з позовною заявою, а додана представником фотокопія довіреності не відповідає вимогам ст. 62 ЦПК України.
Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.
Копію ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року отримано банком 10 листопада 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).
На виконання вимог ухвали, 20 листопада 2018 року банк поштовим зв'язком направив заяву про усунення недоліків за підписом представника ОСОБА_6, яка надійшла до суду 27 листопада 2018 року.
До заяви додано виписку по особовому рахунку позичальника ОСОБА_3, копію довіреності представника АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_6, а також копію витягу з наказу №СП-2018-6937670 від 04 липня 2018 року за підписом голови правління АТ КБ «ПриватБанк» Крумханзла П. «Про делегування права видавати довіреності від імені банку ОСОБА_5.».
Також в заяві зазначено, що до позовної заяви додано належним чином посвідчену копію довіреності представника, що відповідає приписам процесуального законодавства, а надання оригіналу позбавить останнього можливості підтвердити свої повноваження в інших справах, в яких він бере участь. Доданий до позовної заяви розрахунок містить відомості щодо розміру відсоткової ставки, нарахованих відсотків, пені, сум коштів, які надходили на рахунок погашення заборгованості, суми використаних коштів, періоду нарахування, розмір простроченого зобов'язання, зазначені формули нарахування відсотків, для більш детального вивчення руху коштів по рахунку позичальника надано виписку по рахунку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині зазначення обставин, на які позивач посилається на обґрунтування своїх вимог, зокрема не виконано вимогу щодо зазначення часу виникнення заборгованості, періодів, ставок процентів за відповідний період, а самостійне з'ясування судом цих обставин буде порушенням принципу змагальності сторін та безсторонності суду. При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги доводів позивача щодо неможливості подати оригінал довіреності, з підстав, що відсутні обставини, які перешкоджають позивачу видавати довіреність представнику на кожну конкретну справу, при цьому норми ст. 62 ЦПК України носять імперативний характер і не містять винятків.
Вимоги до позовної заяви та до документів, що додаються до неї, викладені в статтях 175, 177 ЦПК України.
Зокрема пунктах 5-8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Як видно з матеріалів справи ПАТ КБ «ПриватБанк» в позовній заяві від 01 листопада 2018 року виклав обставини на обґрунтування позовних вимог та зазначив підстави виникнення заборгованості за кредитним договором, з посиланням на розрахунок, в якому вказані періоди та розмір нарахування складових заборгованості, розмір простроченого зобов'язання; зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, додав їх до позовної заяви, а також зазначив, що оригінали доданих до позовної заяви доказів наявні у позивача.
Також на аркуші третьому позовної заяви зазначено, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов'язковість для спірних правовідносин.
Висновки суду першої інстанції про те, що позовна заява не містить викладу необхідного обсягу обставин на обґрунтування вимог не відповідають обставинам справи і суперечать вимогам ст.ст. 13, 43 ЦПК України, якими встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Водночас частиною 2 ст. 197 ЦПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат.
Статтею 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Виходячи з чого, питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, належності, допустимості, достатності достовірності доказів, вирішуються судом на стадії судового розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі та перевірки відповідності позовної заяви вимогам щодо її форми та змісту.
Відповідно до ч.7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до п.1 ч.1ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.3 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За змістом ч.6 ст. 62 ЦПК України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчених суддею, або копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, для підтвердження повноважень на здійснення представництва може бути надано як оригінал відповідного документа, так і засвідчена у встановленому законом порядку копія такого документа.
Частиною четвертою статті 95 ЦПК України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
За змістом довіреності від 25 липня 2018 року, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» юрисконсульту департаменту з супроводу та виконавчого провадження АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 на представництво інтересів банку, представник для виконання повноважень має право від імені банку підписувати, подавати, пред'являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів, у тому числі копії цієї довіреності та виконувати інші необхідні дії, пов'язані з цією довіреністю, у тому числі під час проведення слідчих дій.
Надана копія довіреності, засвідчена особистим підписом довіреної особи юрисконсульта ОСОБА_4, на що останній був уповноважений цією довіреністю. На копії довіреності міститься напис «Згідно з оригіналом», назва посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії 23 жовтня 2018 року.
Висновки суду першої інстанції про те, що норми ст. 62 ЦПК України в імперативному порядку встановлюють обов'язок представника додавати до позовної заяви лише оригінал довіреності і не містять будь-яких винятків є помилковими, оскільки прямо суперечать змісту цієї норми.
З урахуванням наведеного, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», яка була подана представником ОСОБА_4 на підставі довіреності від 25 липня 2018 року, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо застосування положень ч.3 ст. 185 ЦПК України.
Таким чином, визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу з наведених в ухвалі від 28 листопада 2018 року підстав є помилковим та таким, що порушує права позивача на доступ до суду.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа направленню для продовження розгляду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 379, 381,382, 384 ЦПК України, суд,
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: І.М. Стадник
Ю.Б. Войтко