Справа № 127/15922/18
Провадження № 22-ц/801/162/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Якименко М. М.
06 лютого 2019 рокуСправа № 127/15922/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2018 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Воробйовим В.В.,
У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу проживають разом з відповідачем.
Судовим наказом № 127/3762/18, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області від 01.03.2018 року, з ОСОБА_4 аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття.
В свою чергу позивач зазначає, що у нього погіршився стан здоров'я, а саме встановлено діагноз: цукровий діабет, призначене тривале лікування, яке потребує значних витрат коштів. Щомісячно сплачує кредит за квартиру, яка знаходиться за адресою провул. АДРЕСА_1, в якій проживає та зареєстрована відповідач з дітьми. Та вказує, що на його утриманні знаходяться двоє батьків пенсіонерів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які хворіють. Враховуючи наведене ОСОБА_4 просив зменшити розмір аліментів із 1/3 частини на 1/6 частину від всіх видів заробітку (доходів) відповідача.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Змінено розмір стягуваних зі ОСОБА_4 аліментів на дітей за судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2018 року у справі №127/3762/18.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач рішення в апеляційному прядку не оскаржував, правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та обставини справи , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду відповідає.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матір'ю.
01.03.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ №127/3762/18, за яким стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Вінниця, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, для утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, 03.06.2010 р.н у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття. ( а.с. 8-9).
Пунктом 4 ч.1 ст.161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з ч.7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Не погодившись із судовим наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з довідки про доходи від 18.10.2018 року, виданою Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області в період з січня 2018 року по вересень 2018 року в ОСОБА_4 загальна сума доходу становить 194400,40 грн., із них відраховуються за аліменти 37191, 64 грн. (а.с. 82).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні приписи містяться і у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
В консультаційному висновку спеціаліста від 22.06.2018 року Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру позивачу був встановлений діагноз: цукровий діабет, тип 1, середньої важкості, стадія субкомпенсації, діабетична дистальна сенсорна полінейропатія ніг, явна стадія, згідно з яким призначене тривале лікування (а.с. 10-12).
Також судом було встановлено, шо відповідно до кредитного договору № VIH0GF02020539 DSL від 29.04.2005 року позивач ОСОБА_4 несе кредитні зобов'язання та сплачує банку щомісячно кредитні кошти за квартиру, яка знаходиться за адресою провул. АДРЕСА_1, в якій проживає та зареєстрована відповідач з дітьми і яка кредит не сплачує ( а.с. 13-27).
Суд правильно звернув увагу, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, покладено на обох батьків.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач є працездатним, отримує заробітну плату, проте має хворобливий стан здоров'я та сплачує кредит за квартиру, в якій фактично проживає колишня дружина разом з дітьми, всі ці обставини не досліджувались судом прим видачі судового наказу, і на переконання суду є підставою для зменшення розміру аліментів.
Виходячи з того, що згідно статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, колегія суддів вважає, що часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів з 1/3 частки на 1/4 частку доходів буде відповідати зазначеним принципам справедливості та відповідати інтересам дітей.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, ч.3 ст. 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: О.В. Ковальчук
Т.Б. Сало