Справа № 140/1572/18
Провадження №11-кп/801/261/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
31 січня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018020000000082, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с.Тартак Чечельницького району Вінницької області,
жителя АДРЕСА_1 ,
українця, громадянина України, одруженого,
який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта середня спеціальна,
працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_9 »,
раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в сумі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 3400 грн. в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 5291 грн.
Як встановлено вироком, 28 лютого 2018 року біля 14 години 15 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним мікроавтобусом «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні пасажирські перевезення по маршруту сполученням «Вінниця - Теплик», рухаючись у напрямку м. Немирів, достовірно знаючи про нерівнозначне перехрестя доріг «Вінниця - Немирів» поворот на с. Кудлаї Немирівського району Вінницької області, грубо порушив вимоги дорожніх знаків 1.23.4 «Прилягання другорядної дороги» та 1.38 «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)», перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, розпочав маневр обгону на зазначеному перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення із службовим автобусом «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 , який рухався у попутному із мікроавтобусом напрямку та виконував маневр лівого повороту.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажирка мікроавтобуса ОСОБА_11 та пасажир автобуса ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 36 від 24.04.2018 ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому V ребра зліва, по передньо - підпахвовій лінії та у вигляді забою м'яких тканин лівого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок неодноразової дії тупих твердих предметів, що могли мати місце і при ДТП, що мало місце 28.02.2018, внаслідок взаємодії тіла потерпілої з виступаючими предметами салону автотранспортного засобу. Перелом V ребра зліва за ступенем важкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 87 від 07.06.2018 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків. Дане тілесне ушкодження виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Згідно із висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № 193а від 02.04.2018 у деталях та вузлах робочої гальмівної системи автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 на момент експертного огляду несправностей, які б могли виникнути до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автобуса до початку розвитку події ДТП не виявлено, тобто до моменту ДТП перебувала у працездатному стані. На момент проведення огляду технічних несправностей в рульовому керуванні автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автобуса до початку розвитку події ДТП не виявлено, тобто до початку розвитку події ДТП система перебувала у працездатному стані.
Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 192а від 02.04.2018 на момент проведення огляду технічних несправностей в рульовому керуванні та робочій гальмівній системі автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER), державний номерний знак НОМЕР_1 , які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено, тобто до початку події ДТП системи перебували у працездатному стані.
Згідно із висновком транспортно-трасологічної експертизи № 194 а від 02.04.2018 зіткнення автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 та автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 відбулося в межах перехрестя автодоріг Вінниця-Немирів-Кудлаї на смузі руху в напрямку с. Кудлаї в районі злому сліду бокового руху коліс автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , позначеного на схемі огляду місця ДТП під № 3. На момент первинного контакту кут між повздовжніми висями автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 та автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 складав близько 30°. На момент первинного контакту автобус «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , розташовувався під кутом до проїзної частини Немирів-Вінниця частково на вказаній проїзній частині та більшою частиною на проїзній частині в напрямку с. Кудлаї, а автомобіль «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 повністю розташовувався на проїзній частині в напрямку с. Кудлаї під кутом до повздовжньої вісі даної проїзної частини.
Відповідно до висновку комісійної автотехнічної експертизи № 294а/2290/18-21 від 10.05.2018 в даній дорожній обстановці, дії водія автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 14.6(a) Правил дорожнього руху України. В ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_7 з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п. 14.6(a) Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення у водія автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 відповідно до вимог п. 1.4 Правил дорожнього руху України від дій водія з технічної точки зору могла не залежати. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316 CDI SPRINTER», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. 14.6(a) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, в діях водія автобуса «ПАЗ 672 М», державний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 з технічної точки зору відповідно до вимог п. 1.4 Правил дорожнього руху України невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися у причинному зв'язку з даним ДТП, не вбачається.
Таким чином, ОСОБА_7 порушив вимоги п. 14.6(a) Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 14.6(a) «Обгін заборонено: а) на перехресті;».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка мікроавтобуса ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 36 від 24.04.2018 віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, пасажир автобуса ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово- медичної експертизи № 87 від 07.06.2018 віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
У своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк один рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
В судовому засіданні потерпілий подав зміни до апеляційної скарги , в них просить призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років обмеження волі ,з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що позитивна характеристика ОСОБА_7 , відсутність наркологічних та психіатричних захворювань, не притягнення останнього до кримінальної відповідальності раніше жодним чином не знижують суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та його тяжкості. Зазначає, що потерпілий є особою похилого віку, обвинувачений не намагався жодним чином відшкодувати завдані з його вини збитки.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_12 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 , вирок залишити без змін, посилаючись на те, що покарання ОСОБА_13 призначено в межах санкції ст. 286 ч 1 КК України та із врахуванням щирого каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, відсутність судимостей, відсутність намірів уникнути кримінальної відповідальності. Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, просив залишити вирок без змін; думку обвинуваченого ОСОБА_13 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого; думку потерпілого ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу зі змінами , просив її задовольнити, призначивши ОСОБА_13 більш суворе покарання; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 - не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України- судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за зазначених у вироку обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності.
Кваліфікація дій ОСОБА_13 та його винуватість за ч. 1 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі потерпілого не оспорюється.
Відповідно із ст.65 КК України - суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - не тільки кари, а виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням суд, відповідно до ст.77 КК України, може призначити додаткові покарання, зокрема позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», судом першої інстанції при призначенні основного покарання обвинуваченому ОСОБА_13 дотримано у повному обсязі. Призначене покарання є справедливим та відповідає фактичним обставинам матеріалів кримінального провадження та загальним засадам призначення покарання, зокрема положень ст. 65 КК України . Так, суд першої інстанції враховував всі пом'якшуючі обставини у справі, а також ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває , раніше не судимий , злочин скоїв уперше, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, одна з яких являється інвалідом з дитинства. Також враховано хвороби обвинуваченого, що підтверджується випискою епікриз з медичної картки № 11791.Крім того, судом було враховано думку потерпілого в судовому засіданні в суді першої інстанції, щодо покарання ОСОБА_13 . Так, потерпілий висловив свою думку щодо призначення покарання ОСОБА_13 на розсуд суду. Суд враховує і ту обставину, яка знайшла своє підтвердження, що обвинувачений вживав заходи по відшкодуванню заподіяної шкоди потерпілому ОСОБА_8 , однак вони не змогли дійти погодження щодо розміру цієї шкоди, за умови, що в даному кримінальному провадженні відсутній цивільний позов.
У п.21 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» закріплено, що у кожному випадку призначення покарання за ч.1 ст. 286 КК, судам необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч.1 ст.286 КК, суд може відповідно до ст.69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_13 без відбування покарання та застосував відносно останнього ст.75 КК України.
А тому з врахуванням обставин наведених вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 не підкріплені доказами, і апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Разом з цим, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, суд не зазначив щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, тобто визначив міру покарання, не вказавши про застосування або не застосування додаткового покарання.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави для зміни вироку місцевого суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018020000000082, відносно ОСОБА_7 - змінити, доповнивши вказівкою про призначення покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 ( трьох) місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4