Єдиний унікальний номер 741/1112/18
Провадження № 2/741/146/19
м. Носівка 18 січня 2019 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря Герасимчук Н.Ю.,
позивача та його представника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Носівської об'єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його баба - ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, зокрема, право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах із земель, які перебували у колективній власності колишнього КСП ім. Куйбишева с. Володькова Дівиця (колишня назва - Червоні Партизани) Носівського району Чернігівської області, згідно сертифіката серії НОМЕР_2. Спадщину після смерті ОСОБА_3 в силу п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР прийняла її дочка (мати позивача) - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Він (позивач) прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, який роз'яснив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову земельну частку (пай) у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, відсутні документи, які б підтверджували факт вступу нею у фактичне управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3, сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовлений з порушенням вимог ст. 25 ЦК України, а саме виданий на ім'я ОСОБА_3 після її смерті, у сертифікаті невірно зазначено прізвище його власника, а саме «ОСОБА_6».
ОСОБА_2 просив суд:
- встановити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 1 липня 1996 року № 155, належав ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року;
- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року;
- визнати за ним (позивачем) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах, яке на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 належало ОСОБА_3.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали показання про те, що вони добре знали ОСОБА_3. У ОСОБА_3 була дочка ОСОБА_5. За життя ОСОБА_3 працювала в колгоспі. Перед смертю ОСОБА_3 проживала разом з дочкою ОСОБА_9 у її будинку. До смерті дочка доглядала за нею, а після смерті - здійснювала поховання, стала доглядати за житловим будинком та земельною ділянкою ОСОБА_3
Вислухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя набула право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах, як член колишнього КСП імені Куйбишева, що підтверджується копією повідомлення відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24 квітня 2018 року (а.с. 13).
20 грудня 1999 року на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації № 155 від 1 липня 1996 року на ім'я ОСОБА_6 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів за № 989 від 20 грудня 1999 року, що підтверджується його копією (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6).
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за життя заповіту не складала, спадкова справа після її смерті не заводилася, що підтверджується обставинами, викладеними у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 801/02-31 від 1 червня 2018 року (а.с. 14).
Таким чином, спадкоємство після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 8) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (а.с. 9).
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Абзацом 2 пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, встановлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті фактично проживала разом із ОСОБА_5 у належному їй (ОСОБА_5.) житловому будинку № АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_3 її дочка ОСОБА_5 стала доглядати за спадковим житловим будинком та земельною ділянкою, що підтверджується обставинами, викладеними у позовній заяві, та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.
Таким чином, ОСОБА_5 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, необхідне позивачу для підтвердження того, що його мати - ОСОБА_5 успадкувала належне ОСОБА_3 майно, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_3 належне їй право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7).
У судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв її син ОСОБА_2, на ім'я якого 16 червня 2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 10).
Таким чином, ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_3 та було успадковане ОСОБА_5 після її смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
У судовому засіданні встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, відсутні документи, які б підтверджували факт вступу нею у фактичне управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3, сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовлений з порушенням вимог ст. 25 ЦК України, а саме виданий на ім'я ОСОБА_3 після її смерті, у сертифікаті невірно зазначено прізвище його власника, а саме «ОСОБА_6», що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 801/02-31 від 1 червня 2018 року (а.с. 14).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на земельну частку (пай) обґрунтовані на законі, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту належності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, який був виданий 20 грудня 1999 року на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 1 липня 1996 року № 155, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 9 ЦК УРСР (який був чинним на час видачі зазначеного сертифіката) здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
У судовому засіданні встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 був виписаний та виданий лише 20 грудня 1999 року, тобто після смерті ОСОБА_3, а тому він є недійсним.
За таких обставин суд вважає, що встановлення факту належності ОСОБА_3 правовстановлюючого документа, який є недійсним, не має юридичного значення для позивача, від встановлення цього факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за його рахунок.
Керуючись ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 9, 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах із земель, які перебували у колективній власності колишнього КСП ім. Куйбишева с. Володькова Дівиця (колишня назва - Червоні Партизани) Носівського району Чернігівської області, на яке 20 грудня 1999 року на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації № 155 від 1 липня 1996 року на ім'я ОСОБА_6 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів за № 989 від 20 грудня 1999 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв