Справа № 740/5673/18
Провадження № 2/740/366/19
05 лютого 2019 року м.Ніжин
в складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 з тих підстав, що останній понад рік без поважних причин в зазначеному житлі не проживає.
В позові ОСОБА_2 вказав, що він є власником вищезазначеного будинку. В даному житлі зареєстрований його син ОСОБА_3 але з липня 2017 року він в даному будинку не проживає, хоча залишається зареєстрованим до цього часу, жодних його речей в житлі немає, знятись з реєстраційного обліку в добровільному порядку він не бажає, чим створює позивачу, перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю. Просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність та підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
У встановлений судом строк відповідач надіслав до суду клопотання в якому не заперечив задоволення позовних вимог та просив справу розглянути у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до наступних висновків.
Довідкою КП «Ніжинське МБТІ» від 23 серпня 2018 року, договором купівлі-продажу та технічним паспортом підтверджується, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2(а.с.10-12, 14).
Згідно довідки відділу квартирного обліку приватизації житла та ведення реєстру територіальної громади Ніжинської міської ради від 12.12.2018 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою вуличного комітету Ніжинської міської ради від 14 серпня 2018 року та домовою книгою (а.с. 6-9,13).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз вказаних норм цивільного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст.ст. 71, 72 ЖК України в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду та ст. 405 ЦК України в разі користування майном (житлом) власника.
Будинок АДРЕСА_1 Чернігівської області є майном (житлом) позивача, тому правовідносини між сторонами мають регулюватися відповідними нормами цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності в житлі понад один рік без поважних причин, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до наданих суду документів ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 (а.с.13).
В позові ОСОБА_2 стверджував, що його син понад рік не проживає в належному йому будинку, що не заперечується й відповідачем у поданому до суду клопотанні та підтверджується матеріалами справи.
Керуючись ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду В.Г. Пантелієнко