П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2986/18
Категорія: 3.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Потапчук В.О.
суддів: Семенюк Г.В. , Шляхтицький О.І.
при секретарі Алексєєвій Н.М.
за участю ОСОБА_1
ОСОБА_2
представника скаржника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 13:00 год. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, ОСОБА_1, позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо неправомірної відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 01 червня 2018 року про відмову ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2.
Зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Окрім того, скаржник зазначає, що садовий будинок не відноситься до категорії житлових будинків, а отже суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги доводи Департамента.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що вказаний будинок є об'єктом нерухомого майна, що призначений для проживання в ньому. Однак, відповідними повноваженнями згідно з п. 2 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 наділені органи місцевого самоврядування села, селища, міста, які приймають рішення про переведення дачного чи садового.
Більш того, на думку скаржника суд також помилково зазначив, що згідно довідки органу самоорганізації населення «Золотий берег» № 257 від 19 травня 2018 року ОСОБА_2 проживає за вказаною адресою, при цьому судом не було враховано, що у органа самоорганізації населення «Золотий берег» відповідно до Закону України «Про органи самоорганізації населення» відсутні такі повноваження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно приписів ст. 310 КАС України справу розглянуто у судовому засіданні.
Обставини справи.
23 січня 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_2 прийняла в дар садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, (а.с. 18).
14 квітня 1998 року ОСОБА_2 видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_2, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 897 (а.с. 22).
15 вересня 2004 року ОСОБА_2 була знята з реєстрації з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. )
19 серпня 2005 року зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17 з.б., 103).
02 липня 2009 року ОСОБА_2 отримано технічний паспорт на судовий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 23-26).
01 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27).
Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 01 червня 2018 року, викладеному у заяві позивача від 01 червня 2018 року, у реєстрації місця проживання відмовлено. У рішенні зазначено, що особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі).
Не погоджуючись з викладеним позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 01 червня 2018 року про відмову ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) та Житлового кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
02 вересня 2014 року прийнято Закон України № 1673-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання, який набрав чинності 29 вересня 2014 року.
Так, Законом України № 1673-VII внесено зміни до Житлового кодексу Української РСР, ЦКУ, Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зокрема, а Житловий кодекс Української РСР внесено зміни в перше речення статті 6 після слів "для постійного" доповнено словами "або тимчасового". Стаття 6 цього Кодексу визначає призначання житлових будинків і житлових приміщень, а саме після внесення зазначених змін відповідно до цієї статті жили будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Також Кодекс доповнений статтею 8-1 Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків, якою встановлено, що громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування".
Також, внесено зміни в ст. 29 та в ст. 379 ЦКУ, а саме ч. 1 ст. 29 викладена у новій редакції Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово". Крім того, у статті 379 слова "інше приміщення" замінені словами "інше жиле приміщення", а після слова "постійного" доповнено словами "або тимчасового". Стаття 379 ЦКУ визначає поняття житла. У зв'язку з внесеними змінами відповідно до ст. 379 ЦКУ житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Крім того, Законом України № 1673-VII від 02 2014 року внесені зміни в Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, а саме абзаци п'ятий і сьомий ст. 3 викладені в новій редакції: "місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово"; "реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла".
Законодавством у Порядках, Інструкціях, будівельних нормах використовуються різні назви житла фізичних осіб житловий будинок, квартира, дачний будинок, індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий будинок, котедж та інші.
З внесенням змін в законодавство Законом України №1673-VII від 02.09.2014 року для реєстрація фізичної особи визначальними є поняття житло (житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них) та місце проживання.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що реєстрація може бути здійсненна лише у житловому будинку, а тому позивач повинен спочатку здійснити переведення садового будинку, що відповідають державним будівельним нормам у житловий будинок відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.04.2015 року № 321, лише після чого ставити питання про реєстрацію в ньому.
Згідно п. п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобовязані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. п. 8, 9 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративні послуги. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 11 вказаних Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно приписів ст. ст. 279, 280 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
З вищевикладеного слідує, що в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду - садовий будинок не зазначений.
Оцінка суду.
З урахуванням викладеного, вирішуючи даний спір, слід виходити з таких ознак об'єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, дачний будинок за адресою: АДРЕСА_2 має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивачки.
Те, що вказаний будинок, згідно з технічною документацією, зазначений як дачний будинок, ніяким чином не позбавляє його вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача права зареєструвати своє місце проживання в ньому, що було правильно зазначено судом першої інстанції в прийнятому ним рішенні.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції не приймає доводи, що за самим визначенням «дачного будинку», останній не придатний для постійного проживання, що виключає і можливість реєстрації у ньому місця проживання.
Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що існує механізм переведення дачних будинків у жилі будинки, дотримуючись якого позивач може реалізувати своє право на реєстрацію місця проживання в будинку.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає, що реєстрація місця проживання в будинку не може ставитися в залежність від переведення дачного будинку в жилий, оскільки переведення будинку та надання йому іншого статусу це є правом фізичної особи, а не обов'язком.
На підставі викладеного та урахуванням матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість проведення реєстрації ОСОБА_2 за адресою житла фізичної особи, зокрема, у дачному будинку.
Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, з огляду на наступне.
Статтею 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Згідно п. 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Як вбачається з даних Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 з 19 серпня 2005 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 103).
Разом з тим, будь-яких доказів звернення ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2 та одночасним зняттям з попереднього місця проживання матеріали справи не містять.
При цьому, приписами ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З системного аналізу вказаних обставин справи та вимог чинного законодавства колегія суддів вважає правильний висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 01 червня 2018 року про відмову ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текс судового рішення складений та підписаний 04 лютого 2019 року
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.