06 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 191/3829/18(2-а/191/55/18)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Завацької Олени Олександрівни
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Гречко Ю.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2
до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Завацької Олени Олександрівни
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Завацької Олени Олександрівни (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №609302 від 19.09.2018 року, винесену Відповідачем, про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 132-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що 19.09.2018 року Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства винесено постанову серії ЕАВ №609302, згідно з якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст 132-1 КУпАП. У зв'язку із зазначеним Позивач просив скасувати постанову серії ЕАВ №609302.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року у справі №191/3829/18(2-а/191/55/18) адміністративний позов ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Завацької Олени Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено (а.с. 13-15).
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано, зокрема, тим, що габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 36-40).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що Відповідачем наведено переконливих доказів про відповідність постанови про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 обставинам справи.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з постановою серії ЕАВ № 609302 від 19.09.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.1-132 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Як зазначено в постанові, ОСОБА_2 19.09.2018 о 20-01 год. в Хмельницькій області на дорозі АДМ 12 Стрий-Знам'янка 266 км, керуючи транспортним засобом з напівпричепом НОМЕР_1, перевозив негабаритний вантаж, ширина якого більше як 2,6 м без відповідних документів, а також не мав при собі відповідної комплектації, а саме знак «об'їзд перешкод», чим порушив п.22.5 ПДР України.
Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 19.09.2018 року є предметом судового розгляду в даній справі.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X, Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" від 10.10.2001 року №1306.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення полягає у тому, що Позивач перевозив вантаж, який перевищує нормативно встановлені параметри (габарити), без погодження з органами Національної поліції України.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В якості доказу вчиненого Позивачем адміністративного правопорушення Відповідачем долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом.
З оглянутого відеозапису вбачається, що працівник патрульної поліції здійснював заміри габаритів вантажу, який перевозився Позивачем, на місці зупинки транспортного засобу із використанням вимірювальної рулетки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).
Відповідно до п.6 Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Згідно п.13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В даному випадку Відповідач здійснював габаритно-ваговий контроль не в місці спеціально обладнаному для здійснення габаритно-вагового контролю та не мав вимірювального обладнання яке проходить атестацію, з подальшим пломбуванням та видачею відповідного свідоцтва уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології тобто, порушив спеціальний порядок здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: перевезення вантажу, габарити якого перевищують нормативно встановлені, без погодження з органами Національної поліції України, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
Наданий відповідачем відеозапис не може бути визнаний належним доказом вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, з огляду на встановлений факт проведення відповідачем габаритно-вагового контролю без дотримання відповідної процедури.
Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості спірної постанови відповідачем не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі 18 жовтня 2018 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Завацької Олени Олександрівни- залишити без задоволення.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2018 року у справі №191/3829/18(2-а/191/55/18) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова