Справа № 492/1995/18
Провадження № 2/492/113/19
24 січня 2019 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1 100,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину, з наступною індексацією відповідно до закону, з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Під час спільного проживання з відповідачем у них народилися діти: син ОСОБА_4 (23.02.2005 р.н.), донька ОСОБА_5 (27.12.2006 р.н.), син ОСОБА_6 (16.11.2008 р.н.), донька ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), які проживають з позивачкою. Крім того позивачка просила стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), у розмірі 324,00 грн., щомісячно, посилаючись на те, що дитині був поставлений діагноз внутрішня асиметрична гідроцефалія з лівостороннім спастичним геміпарезом, тому крім аліментів потребує додаткових витрат на її утримання та лікування.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання також не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив суд про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги позивачки визнав частково, зазначив, що згоден сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 550,00 грн., щомісячно, на кожну дитину, щодо стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі зазначеному позивачкою визнав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд приймає визнання відповідачем позову, і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов'язком батьків утримувати малолітню дитину, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається зі свідоцтв про народження, ОСОБА_4 (23.02.2005 р.н.), ОСОБА_5 (27.12.2006 р.н.), ОСОБА_6 (16.11.2008 р.н.), ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), їх батьком вказаний ОСОБА_3 - відповідач по справі (а. с. 7, 8, 9, 10).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.07.2018 р., посвідченого Арцизькогою міською радою Одеської області, діти проживають з матір'ю та знаходяться на її утриманні (а. с. 11).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, обов'язок батьків з утримання своєї дитини виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.
Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Ч. 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
В силу ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Суд приймає до уваги той факт, що відповідач фізично здоровий, інших дітей, непрацездатних дружини та батьків на утриманні не має, так як доказів їх існування суду не надав, у зв'язку з чим повинен утримувати своїх неповнолітніх дітей.
При ухваленні рішення по справі суд керується положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», яким встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, а також приймає до уваги, що обидва з батьків зобов'язані утримувати дитину.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На думку суду позивачем не надано доказів щодо можливості виплати відповідачем ОСОБА_3 аліментів у визначеному в позовній заяві розмірі.
В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному позивачем. Позивач не надав суду жодного переконливого доказу такої можливості відповідача, зокрема сплачувати аліменти на її користь у розмірі 1 100,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення повноліття дітьми. Позивачем не надано жодного доказу офіційного працевлаштування відповідача та отримання постійного доходу (заробітку), чим не виконала вимоги ст. ст. 12, 81 ЦПК України.
Оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, то суму стягуваних аліментів належить визначити у твердій грошовій сумі. Із урахуванням фактичних обставин справи та вимог вказаних вище норм матеріального законодавства, приймаючи до уваги стан здоров'я і матеріальне становище дітей, обов'язок батька дитини утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, який має забезпечуватись насамперед батьками, рівного обов'язку батька та матері по утриманню дитини, враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму в сторону збільшення, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення аліментів з батька неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача на утримання дітей в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину відповідно, щомісячно,з дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дитину, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору, такого висновку прийшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 16.12.2009 року № 6-20478св09.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї, в даному випадку у зв'язку із хворобою, оскільки дитина потребує лікування та на розвиток дитини. Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їхнє попереднє фінансування, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положенням ст. ст. 76 - 81 ЦПК України засобами доказування у цивільний справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до наданого позивачем посвідчення серія ААГ № 087468 від 17.08.2016 р., ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), є інвалідом з дитинства; відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Центра первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області» від 16.11.2018 р. дитині був поставлений діагноз внутрішня асиметрична гідроцефалія з лівостороннім спастичним геміпарезом; відповідно доконсультативного висновку від 19.06.2018 року ОСОБА_7 страждає внутрішня асиметрична гідроцефалія з лівостороннім спастичним геміпарезом; відповідно до рецепту лікаря дитині призначено лікування (а. с. 12-18).
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути половину понесених нею додаткових витрат на дитину щомісячно в сумі 648 : 2 = 324 грн.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В силу ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так як позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави у зв'язку із задоволенням позовних вимог позивачки про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст. ст. 24, 105, 110, 112, 114, 115, 141, 180-184, 191, 192 СК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 206, 211, 247, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягувати ОСОБА_3 (27.01.1975 р. н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 2, Тарутинського району Одеської області) аліменти на користь ОСОБА_2 (13.04.1982 р. н., РНОКПП: НОМЕР_1) на утримання дітей: сина ОСОБА_4 (23.02.2005 р.н.), доньки ОСОБА_5 (27.12.2006 р.н.), сина ОСОБА_6 (16.11.2008 р.н.), доньки ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину відповідно, щомісячно, починаючи з дня подачі позову, тобто з 30.11.2018 р. і до досягнення дітьми повноліття: ОСОБА_4 (23.02.2005 р.н.), тобто до 23.02.2023 р.; ОСОБА_5 (27.12.2006 р.н.), тобто до 27.12.2024 р.; ОСОБА_6 (16.11.2008 р.н.), тобто до 16.11.2026 р.; ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), тобто до 05.04.2029 р., відповідно.
Стягувати ОСОБА_3 (27.01.1975 р. н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 2, Тарутинського району Одеської області) на користь ОСОБА_2 (13.04.1982 р. н., РНОКПП: НОМЕР_1) додаткові витрати на лікування доньки - ОСОБА_7 (05.04.2011 р.н.), в твердій грошовій сумі в розмірі по 324,00 грн., щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позову, тобто з 30.11.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 05.04.2029 р.
Стягнути з ОСОБА_3 (27.01.1975 р. н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 2, Тарутинського району Одеської області), в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 24 січня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_2 (13.04.1982 р. н., РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).
Відповідач: ОСОБА_3 (27.01.1975 р. н., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 2, Тарутинського району Одеської області).
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_8