20 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 808/2432/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року
у адміністративній справі № 808/2432/18 за позовом Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Мелітопольської міської ради Запорізької області до Міністерства юстиції України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказів, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року задоволено адміністративний позов Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Мелітопольської міської ради Запорізької області та визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 04.06.2018 р. №1700/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Йолкіної Юлії Вікторівни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань», і наказ Міністерства юстиції України від 04.06.2018 р. №1702/5 «Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а на користь Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Мелітопольської міської ради Запорізької області присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України сплачений судовий збір у розмірі 4052,61 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Міністерством юстиції України з підстав його незаконності та необґрунтованості внаслідок не належного розгляду та дослідження конкретних обставин справи, і обґрунтування висновків лише твердженнями позивача, без врахування того, що позивач звертаючись до суду за захистом своїх прав не довів належними доказами факту відсутності в діях державних реєстраторів виявлених Міністерством юстиції України порушень, та взагалі уникав від надання будь-яких пояснень з вказаного приводу, а Міністерство юстиції України відповідно не мало можливості надати пояснення з приводу встановлених порушень, які визначені у довідках за результатами проведення камеральних перевірок, оскільки це виходило за межі позовних вимог позивача, але саме у довідках за результатами проведення камеральних перевірок визначений опис виявлених порушень порядку державної реєстрації, на підставі чого і виносилися відповідні рішення у вигляді оскаржуваних позивачем у цій справі наказів.
В апеляційній скарзі відповідача також посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції про невмотивованість і незаконність рішень про блокування доступу державних реєстраторів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки такі рішення були прийняті єдиним на території України органом Мінюстом, до повноважень якого входить контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а при їх прийнятті було дотримано вимогам ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на Нерухоме майно та їх обтяжень», ст.34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та з дотриманням вимог ст.837, ст.838 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.07.2014 №228, і приписів Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без змін рішення суду, яким було повно встановлено фактичні обставини допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства України під час прийняття оскаржуваних наказів, у тому числі процедурних: стосовно належного повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та надіслання позивачу (з суттєвою затримкою) листів про результати перевірки, що у сукупності з невмотивованістю оскаржуваних наказів, які взагалі не містять в собі ні констатуючої частини ні обґрунтування їх прийняття, а складаються лише з розпорядчої частини, на думку позивача свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги відповідача, яку просить залишити без задоволення.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та застосування до них норм матеріального права, якими регулюються спірних правовідносин, судова колегія дійшла висновку, що зібрані по справі докази в їх сукупності у повному обсязі законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі, виходячи з нижченаведеного
Предметом спору у даній справі є оцінка законності та обґрунтованості винесених Міністерством юстиції України 04.06.2018 р. наказів за №1700/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Йолкіної Ю.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яким було заблоковано державному реєстратору КП «ММБТІ» Йолкіній Ю.В. доступ до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 1 місяць (а.с.14), та за №1702/5 «Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстраторам КП «ММБТІ» Ковалевській Т.О., Йолкіній Ю.В., Іововій Л.І. - на 3 місяці і Ковальчук Г.О. - на 14 днів (а.с.17).
Як встановлено судом та підтверджено змістом оскаржуваних у цій справі наказів №1700/5 від 04.06.2018 р. та №1702/5 від 04.06.2018 р., при їх винесенні Міністерство юстиції України в особі заступника Міністра з питань державної реєстрації Сукманова О. керувалася положеннями ст.34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на Нерухоме майно та їх обтяжень» і приписами Порядку № 990, а підставою для винесення цих наказів слугували: Довідка від 01.06.2018 за результатами проведення камерної перевірки у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно державного реєстратора комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» Йолкіної Ю. В. з 15.05.2018 згідно наказу №1650/7 від 15.05.2018, яким також було утворено Комісію для проведення камеральної перевірки у складі: ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с.14); та Довідкою від 30.05.2018, складеною за результатом камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» з 15.05.2018, проведеною згідно наказу №1647/7 від 15.05.2018, яким також було утворено Комісією для проведення камеральної перевірки у складі: ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції правильно узяв до уваги, що оскаржувані у цій справі накази Мінюсту №1700/5 від 04.06.2018 р. та №1702/5 від 04.06.2018 р. не міститься будь-яких інших ніж наведено вище обґрунтувань підстав для тимчасового блокування доступу до Єдиних державних реєстрів реєстраторам позивача, що суперечить положенням Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок № 990), яким саме визначено процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державна реєстрація), та яким у п.10 Порядку № 990 чітко зазначено, що за результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу, а також не відповідають прописаним у ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вимогам в частині вмотивованості рішення Мінюсту при блокуванні доступу до Державного реєстру.
Відповідач в апеляційній скарзі і його представника під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не конкретизували обставин, які слугували підставою для проведення камеральних перевірок позивача, не мотивували у будь-який спосіб в чому саме полягало порушення порядку державної реєстрації з боку державних реєстраторів позивача та всупереч вимог ч.2 ст.77 КАСУ не обґрунтували і не довели належними доказами правомірність оскаржуваних у цій справі наказів, посилаючись лише узагальнено на проведення камеральної перевірки позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, на своєчасне надсилання позивачу відповідних наказів і на законність тимчасового блокування державним реєстраторам позивача доступу до Державного реєстру прав та до Єдиного державного реєстру.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі з метою перевірки відповідності наведеним у ч.2 ст.2 КАСУ критеріям правомірності дій та рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на якого державою покладено контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації шляхом моніторингу реєстраційних дій в реєстрах, судовою колегією пропонувалося чітко зазначити підстави проведення камеральної перевірки стосовно позивача та конкретні порушення порядку державної реєстрації з боку позивача і осіб, які перебувають з ним в трудових правовідносинах (державних реєстраторів). Проте, представник відповідача лише посилався на складені за результатами камеральних перевірок Довідки, в яких нібито викладено усі порушення позивача, але не надав їх суду вважаючи що виходить за межі заявлених позивачем у цій справі вимог і відповідно дослідженню не підлягає, тим більш, що ці Довідки не були предметом перевірки в суді першої інстанції, а відповідно і не повинні братися до уваги судом апеляційної інстанції.
За вказаних у попередньому абзаці обставин та у зв'язку з відсутністю публікацій на офіційному сайті Мінюсту документів, створених або отриманих під час проведення моніторингу реєстраційних дій позивача та камеральних перевірок стосовно державних реєстраторів позивача, суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами та в межах доводів апеляційної скарги, виходячи з закріпленого у частині 2 статті 19 Конституції України обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, принципу офіційного з'ясування обставин та прописаного у частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія акцентує увагу на тому, що за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав та у Єдиному державному реєстрі в разі виявлення порушень порядку державної реєстрації, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводиться перевірка державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
Зокрема, відповідно до п.6 Порядку №990 на підставі наказу Мін'юсту утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту, якими проводиться камеральна перевірка, а сам наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті, і копія цього наказу надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації (п.7 Порядку № 990).
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на порушення Мінюстом встановленої п.7 Порядку № 990 процедури надіслання протягом трьох робочих днів з дня прийняття наказів №1650/7 та №1647/7 «про проведення камеральної перевірки» їх копій разом із супровідним листом, оскільки вказаними наказами відповідачем було вирішено провести камеральні перевірки безпосередньо стосовно державних реєстраторів КП МБТІ Ковалевської Т.О., Йолкіної Ю.В., Іовової Л.І. і Ковальчук Г.О., а не відносно суб'єкта державної реєстрації (позивача по справі), з яким зазначені реєстратори перебувають у трудових відносинах, що не спростовується відповідачем та його представником, і підтверджується долученими до матеріалів справи скріншотами Укрпошти (а.с.25, 27), вказаною на конвертах адресою і штампами (а.с.21, 24), а також листами від 15.05.2018 №5739/19.3.2/33-18 і №5737/19.3.2/33-18 про надіслання їх відповідачем суб'єкту державної реєстрації - КП «Мелітопольське МБТІ» 18.05.2018 р., і отримання їх останнім лише 22.05.2018 р.
Конкретизуючи порушення відповідача, судова колегія акцентує увагу не лише на недотриманні строку направлення копій наказів про проведення камеральної перевірки, а й на тому, що копій цих наказів взагалі не направлялися Мінюстом державним реєстраторам КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» стосовно яких призначалася камеральна перевірка за результатами моніторингу вчинених ними реєстраційних дій у Державному реєстрі і Єдиному державному реєстрі, чим грубо порушені права вказаних реєстраторів та приписи п.6 п.7 Порядку № 990 яким чітко визначено відправлення копій наказів про проведення перевірки разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
У даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач дотримався процедури направлення державним реєстраторам КП МБТІ Ковалевській Т.О., Йолкіній Ю.В., Іововій Л.І. і Ковальчук Г.О. копій наказів про проведення камеральної перевірки, оскільки за змістом пунктів 4-8 Порядку зрозуміло, що про призначення перевірки має бути повідомлена саме та особа, стосовно якої виявлені порушення за результатами моніторингу вчинених реєстраційних дій, і відповідно, повідомлення відповідачем в даному випадку КП «Мелітопольське МБТІ» спираючись на зазначене в п.7 Порядку №990 «або» є безпідставним, тому, що у такому випадку порушується не лише визначені Порядком № 990 процедура і мета здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, а і грубо порушуються права зазначених державних реєстраторів, які повинні бути обізнаними стосовно призначеної відносно них перевірки і відповідно мають бути повідомлені про перевірку у встановлений законом спосіб, що у даному випадку не мало місця, бо навіть фактом направлення наказів №1650/7 та №1647/7 «про проведення камеральної перевірки» на адресу КП «Мелітопольське МБТІ» не встановлює обов'язку останнього вручити ці накази або ознайомити з ними державних реєстраторів.
Як з'ясовано судовою колегією під час апеляційного перегляду даної справи, утворені Мінюстом комісії для проведення камеральних перевірок державних реєстраторів КП «Мелітопольське МБТІ» не скористалися визначеними у п.8 Порядку № 990 правами та не витребували ні у позивача ні у державних реєстраторів (суб'єктів перевірки) копій документів в паперовій формі, чи відомостей про які містяться в реєстрах і стосовно яких не виготовлено шляхом сканування електронних копій документів, також як і не вимагали від державних реєстраторів чи від посадових осіб позивача (уповноваженого суб'єкта державної реєстрації) надання пояснень, та тим самим позбавили осіб, стосовно яких проводиться перевірка, можливості належного захисту суб'єктивних прав та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії»). У рішенні Суду наголошується на тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).
Враховуючи вищевказану позицію Європейського суду з прав людини, судова колегія визнає, що вищеописані дії та рішення (накази) Міністерства юстиції були прийняті з порушенням встановленої законом процедури і є свідченням недотримання Міністерством юстиції європейського досвіду, зокрема рішень Європейського суду з прав людини, тому не можуть вважатися законними та обґрунтованими. Так, розглядаючи позови Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), § 30; Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції) в яких Суд звернув увагу не те, що сторони не лише мають право надати свої зауваження, які вони вважають важливими у справі, що зауваження були «заслухані», тобто відповідно розглянуті (принципи «верховенства права» та ефективного права»).
З приводу доводів апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні на дискреційні повноважень в питаннях визначення певного виду санкцій, колегія суддів не заперечує цього факту, але вважає, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципів законності, обґрунтованості і пропорційності, які мають на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, однак судова колегія вважає, що у даному спірному випадку дії та рішення відповідача не відповідають зазначеним принципам. Тобто, Мінюст в тому числі і в особі утворених ним Комісій при здійсненні функцій по контролю за реєстраційними діями самого позивача по цій справі і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах (державними реєстраторами) зобов'язаний проводити належний розгляд усіх обставин і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів.
Також, судовою колегією відхиляються доводи відповідача щодо можливості позивача і його державних реєстраторів ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач і особи, які перебувають з ним у трудових правовідносинах не зобов'язані здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.
За такого правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а усі доводи відповідача і його представника зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, але не спростовують висновків суду
Отже, колегія суддів констатує, що оскаржуване у цій справі відповідачем судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи по суті спору, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року - залишити без змін
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов