29.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/5185/18
Провадження № 2/205/2641/18
29 листопада 2018 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
за участю секретаря Сербена О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, -
Позивач 26 липня 2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, від якого народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі судового наказу виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 05.05.2018 року із відповідача стягуються аліменти на користь позивача, на утримання дитини - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 19.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що вона пред'явила до органів юстиції судовий наказ 13.06.2018 року, але на час подання позову жодної сплати аліментів так і не надійшло, у зв'язку із чим, вона вимушена була звернутися до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із відповідача на свою користь, на утримання дитини - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/4 частину всіх доходів за проміжок часу з 17.08.2017 року по 19.04.2018 року, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, відповідно до вимог ст.ст.128-129 ЦПК України.
Позивач до суду надала письмову заяву, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.33).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на викладені обставини та обґрунтування просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Його представник діючий за довіреністю - ОСОБА_4, до суду надала письмову заяву, в якій проти вимог позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні (а.с.26-27,32).
У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружив, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 29 липня 2011 року, який розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2015 року (а.с.4).
Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
У відповідності до ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Із довідки №1/10 від 19.10.2018 року виданої ТОВ «Охоронна компанія «Захист та Безпека» вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді охоронника, та з його заробітної плати утримуються аліменти, на підставі судового наказу №2н/205/97/18 від 13.06.2018 року, на утримання дитини - ОСОБА_3, які перераховуються на поточний рахунок ОСОБА_1 щомісяця в розмірі 972 грн. (а.с.24).
Крім того, відповідачем надано копії квитанцій, з яких вбачається, що за період з квітня 2016 року по липень 2018 року ним здійснювались грошові перекази на користь ОСОБА_1 (а.с.19-23).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно частин другої статті 191 Сімейного кодексу аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно зі ст.. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Суд зауважує, що позивачем всупереч зазначених вимог не надано жодних доказів в підтвердження обставин щодо вжиття нею заходів для одержання аліментів з відповідача та свідоме ухилення останнього від їх сплати, тому у задоволенні вимоги про стягнення аліментів за минулий час слід відмовити за недоведеністю.
Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст..263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позову є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, в силу ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивача від оплати судового збору не звільнено, у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати слід стягнути на рахунок держави із позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191, 194 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4,5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 272 ЦПК України, суд, ?
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час,- відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн.. 80 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04 січня 2019 року.
Суддя В.С. Шавула