06 лютого 2019 р.Справа № 1840/2741/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Бершов Г.Є., Бегунц А.О.
секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубовичі" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року по справі № 1840/2741/18 (головуючий І інстанції: Прилипчук О.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубовичі" до Державного реєстратора Виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області Садакової Альони Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубовичі" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора Виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області Садакової Альони Володимирівни, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, а саме: права оренди земельної з кадастровим номером НОМЕР_1 (власником й орендодавцем якої є ОСОБА_2) за ПП «Дубовичі-Агро», зареєстроване 15.02.2018 р.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Дубовичі» (а.с. 36-38).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду. Апелянт наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли з порушень реалізації Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», а тому позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Розгляд справи здійснювався з урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.4 ст.250, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Неявка сторін не є перешкодою для вирішення спірного питання за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірному питанню та прийняття судового рішення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубовичі" просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, а саме: права оренди земельної з кадастровим номером НОМЕР_1 (власником й орендодавцем якої є ОСОБА_2) за ПП «Дубовичі-Агро», зареєстроване 15.02.2018 р.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції висновувався на тому, що розгляд даної справи не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає за правилами цивільно-процесуального.
Здійснюючи апеляційний перегляду та надаючи оцінку спірному питанню, колегія суддів погоджується з висновками суду першої з огляду на наступне.
Так, вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 914/2006/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у "Дубовичі-Агро", і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, цей спір є спором про право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПП "Дубовичі-Агро" щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.
Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.
Щодо посилання апелянтом на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 29.09.2015р. у справі № 21-760а15, 31.08.2018р. по справі № 804/14787/14, 28.08.2018р. по справі № 823/315/16, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.09.2018 року по справі № 823/2042/16, від 07.11.2018 року №818/619/16, від 28.11.2018 року №823/1508/16 відступила від висновків, раніше викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду щодо належності до юрисдикції адміністративних судів аналогічних спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження по справі.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, вимоги скаржника про прийняття рішення щодо судових витрат не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубовичі" - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року по справі № 1840/2741/18 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.
У повному обсязі складена 06 лютого 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко
Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов А.О. Бегунц