06 лютого 2019 року справа №243/10594/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участі позивача особисто, відповідача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2018 р. (у повному обсязі виготовлено 22 грудня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 243/10594/18 (головуючий І інстанції суддя Гончарова А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 5 ДР БПП в м.Краматорську та м.Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП про скасування постанови,
29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Інспектора роти 5 ДР БПП в м. Краматорську та м. Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП про визнання дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними; скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 097576, винесену 19.10.2018 року відповідачем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, а справу - закрити (а.с. 1-2).
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2018 року у справі № 243/10594/18 відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 58-61).
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постановою серії ВР № 097576 від 19.10.2018 року про адміністративне правопорушення його було визнано відповідальною особою за стан утримання вуличної шляхової мережі м. Миколаївка та невжиття заходів по встановленню дорожніх знаків на перехресті вул. Миру і вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС м. Миколаївка.
Разом з тим, згідно ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Також посилається на ст. 9 Закону України «Про дорожній рух».
Зазначає, що сферою діяльності КП «Сервіскомуненерго» згідно із Статутом та відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2011 року є надання житлово-комунальних послуг населенню м. Миколаївка і не є дорожньо-транспортною організацією та не є органом місцевого самоврядування і власником доріг.
Згідно із посадовою інструкцією начальника РБЦ КП «Сервіскомуненерго», позивач не визначений відповідальним за стан утримання доріг у м. Миколаївка та розміщення технічних засобів на них.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Аргументи його апеляційної скарги збігаються з обставинами, на яких ґрунтувався його позив.
Відповідач надав відзив на апеляційну скарги і в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Додатково пояснив, що позивач входив до складу комісії, яку утворили органи місцевого самоврядування щодо перевірки стану доріг. Наполягав на тому, що позивач є відповідальною особою з посиланням на те, що в посадовій інструкції позивача є обов'язок відносно благоустрою міста, а стан доріг теж належить до категорії благоустрою.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги і наданого відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 жовтня 2018 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 097576 інспектором роти 5 ДР БПП в м. Краматорську та м. Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП лейтенантом поліції Коваленком Геннадієм Андрійовичем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1020 грн. за те що він, будучи відповідальною посадовою особою за стан утримання вулично-шляхової мережі м. Миколаївка, не вжив заходів по встановленню дорожніх знаків 3.21 «В'їзд заборонено» та 4.7 «Об'їзд перешкоди справа», чим порушив п.п. 1.5 ПДР України, ДСТУ 4100-2014 (а.с. 3).
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття оспорюваної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи знайшов своє підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем; в матеріалах справи наявні такі докази, що дають всі підстави стверджувати про допущення позивачем порушення Правил дорожнього руху, а саме: посадовою особою допущено порушення правил норм та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці дороги та не вжито всіх можливих заходів до усунення перешкод. Суд виходив зі Статутних видів діяльності підприємства Комунального підприємства «Сервіскомуненерго», а також тієї обставини, що в поясненнях до постанови позивач визнавав свою провину у скоєнні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За унормуванням статті 10 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862) державним управлінням автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України.
Статтею 11 Закону № 2862 визначені обов'язки органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, а саме: розробка пропозицій щодо фінансування та здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; організація, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України від 30.06.93 N 3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353) посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Положеннями ч. 1 ст. 140 КУпАП визначено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених вищевказаною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених даною статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті 140, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, зокрема: частини перша, друга і третя статті 140.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністра внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція № 1395), п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.
Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів.
Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Як встановлено судами, 19 жовтня 2018 року постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 097576 винесена інспектором роти 5 ДР БПП в м. Краматорську та м. Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП лейтенантом поліції Коваленком Геннадієм Андрійовичем.
П.3 Інструкції № 1395 визначено, що при складанні постанови про адміністративне правонарушення, передбаченного частинами першої - третьою статті 140 КУпАП (протокол не складається), до неї необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично - шляхової мережі з відповідними замірами та схемою.
В матеріалах справи міститься акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19 жовтня 2018 року, фотоматеріалами та схемою, з яких зазначено, що стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 4100-2014, ДСТУ 3587-97, оскільки відсутні д.з. 3.21, 4.7 (а.с. 41).
Згідно ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Статтею 17 Закону № 2862 передбачено, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону).
Статтею 21 Закону № 2862 визначено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Сервіскомуненерго», де позивач працює начальником ремонтно-будівельного цеху, згідно із Статутом та відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2011 року № 02-XVI-6 надає житлово-комунальні послуги населенню м. Миколаївка і не є дорожньо-транспортною організацією та не є органом місцевого самоврядування і власником доріг (а.с. 27-34).
Посадові обов'язки позивача визначені посадовою інструкцією начальника РБЦ КП «Сервіскомуненерго», згідно якої позивач не визначений відповідальним за стан утримання доріг у м. Миколаївка та розміщення технічних засобів (а.с. 22-26).
Відтак, відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, оскільки до його обов'язків не входить встановлення дорожніх знаків 3.21 «В'їзд заборонено» та 4.7 «Об'їзд перешкоди з права».
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, і, як результат, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що визнання провини особою, що притягається до адміністративної відповідальності не може бути належним і допустимим доказом з огляду на те, що вина такої особи повинна підтверджуватися сукупністю таких доказів, що в даній справі відсутнє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2018 р. - задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2018 р. у справі № 243/10594/18 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Скасувати постанову серія ВР № 097576 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження в адміністративній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повне судове рішення складено та підписано 06 лютого 2019 року.
Судді Г.М. Міронова
Т.Г. Арабей
Т.Г. Гаврищук