24 січня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2197/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 (головуючий суддя Петренко О.С.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського клінічного бюро СМЕ про визнання бездіяльності протиправною,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовом до Київського міського клінічного бюро СМЕ, в якому позивач просив суд (а.с.3-5):
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського клінічного бюро СМЕ щодо ненадання повної інформації за запитом від 08.07.2018 року;
- зобов'язати Київське міське клінічне бюро СМЕ надати позивачу інформацію, що запитувалась 08.07.2018 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив в наданні запитуваної інформації з підстав не передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у відкритті провадження відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтовано тим, що запит позивача не є запитом на отримання публічної інформації в розумінні вимог ст.20 Закону України "Про звернення громадян" та ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відповідач не здійснює владні управлінські функції, у зв'язку з чим розгляд справи не належить до юрисдикції адміністративного суду. Даний спір підсудний місцевому загальному суду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою направити справу на повторний розгляд справи до суду першої інстанції. Вважає, що ухвалу від 23.08.2018 прийнято з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що зроблений запит ним запит, крім результатів експертизи, стосувався надання відомостей із журналу реєстрації та робочого журналу експерта, що є публічною інформацією. Посилається на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Київського міського клінічного бюро СМЕ із запитом про надання публічної інформації щодо бездіяльності відповідача в частині ненадання повної інформації за запитом від 08.07.2018року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував положення Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації", норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм процесуального законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:
уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13);
інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини 1 статті 13);
інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини 1 статті 13);
інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини 1 статті 13);
інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина 2 статті 13).
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та містить відповідний суспільний інтерес.
При цьому, слід взяти до уваги, що не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Водночас, відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у частині 2 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", за якою конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що до конфіденційної інформації законами, зокрема, віднесено інформацію про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, яка стала відома особі у зв'язку з виконанням нею професійних або службових обов'язків (стаття 40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").
В даному випадку, запит позивача стосується надання інформації щодо результатів експертизи ДНК, яка проведена на підставі ухвали Семенівського районного суду Полтавської області з метою встановлення, чи може бути (чи є) позивач біологічним батьком хлопчика, а також документів, пов'язаних із документальним оформленням вказаної експертизи.
Матеріалами адміністративного позову підтверджується, що відповідачем у цій справі є Київське міське клінічне бюро СМЕ, тобто суб'єкт владних повноважень, до якого позивач звернувся для отримання інформації та зобов'язання вчинити дії.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції, у зв'язку з чим розгляд справи не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки за суб'єктним складом сторін та характером спірних правовідносин ця справа дійсно підлягає розгляду у порядку, визначеному ЦПК, а отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо відмови експерта у наданні інформації, що стала йому відома у процесі виконання делегованих повноважень судом є місцевий загальний суд, що розглядає справи у в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду України, що викладені в ухвалі від 31 жовтня 2017 справа № 815/6959/14.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами процесуального законодавства, покладеного в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28.01.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя С.М. Іванов