справа № 489/3227/16-а
провадження №6-а/489/1/19
Іменем України
05 лютого 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Буряченка Д.В.,
за участю:
заявника ОСОБА_1,
представника боржника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою в якій просила змінити спосіб виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2016 по справі № 489/3227/16-а (провадження № 2-а/489/190/16) в частині стягнення на її користь з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, правонаступником якого є Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва (далі - УПФ) 551,20 грн. судового збору шляхом його повернення з державного бюджету. Як на підставу зміни способу виконання судового рішення вказала на тривале з 2016 року невиконання органом Державної казначейської служби судового рішення та неможливість його виконання у подальшому.
УПФ надало до суду відзив в якому вказано, що питання виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація регулюються зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таке положення отримало нормативне продовження у Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Проте, заявник не вказала обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.11.2018 заяву прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 18.12.2018 здійснено заміну боржника УПФ на правонаступника Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва.
Ухвалою суду від 31.01.2019 в якості заінтересованої особи до участі у справі залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - Головне управління), на виконанні якого знаходиться виконавчий документ.
У судовому засіданні заявник заяву підтримала та просила задовольнити.
Представник УПФ просила вирішити заяву на розсуд суду. Одночасно пояснила, що через відсутність відповідних бюджетних асигнувань виконання судового рішення за рахунок коштів УПФ неможливе, тому виконання такого повинно здійснюватися органом Державної казначейської служби за рахунок відповідної бюджетної програми.
Від Головного управління надійшла письмова заява про розгляд заяву за відсутності його представника, в якій просили в задоволені заяви відмовити.
Суд, вислухавши присутніх учасників судового розгляду та дослідивши матеріали заяви, дійшов наступного.
Із матеріалів адміністративної справи встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.10.2016 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії УПФ; зобов'язано здійснити донарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця, починаючи з 11.06.2007, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків; зобов'язано здійснити донарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця, починаючи з 11.06.2007, з урахуванням інших видів виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових премій) згідно з довідками про заробітну плату ОСОБА_1, які були подані нею при призначенні пенсії із розрахунку 85 відсотків від суми заробітку; стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Із змісту заяви та пояснень заявника встановлено, що виданий судом виконавчий лист в частині стягнення судового збору пред'явлений для виконання до органу Державної казначейської служби і до теперішнього часу не виконаний.
Із наданої на звернення ОСОБА_1 відповіді Головного управління від 11.01.2019 № 14-13/2005 вбачається, що виконавчий лист про стягнення з УПФ судового збору був пред'явлений ОСОБА_1 до виконання до Головного управління 27.12.2016. У свою чергу, Головне управління листом від 29.12.2016 № 12-08/2/9242 звернулося до УПФ про вжиття заходів з погашення заборгованості за виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом міста Миколаєва 20.12.2016. Проте, УПФ листом від 11.01.2017 № 566/09 повідомило про відсутність видатків у бюджеті УПФ на сплату судового збору. Після чого Головним управлінням були внесені відомості щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 до прикладного програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень», з серпня 2017 року - реєстр судових рішень «Є-Казна» WEB.
Як зазначено в листі Головного управління, при відображенні виконавчих документів в реєстрі судових рішень «Є-Казна» WEB, з урахуванням дати реєстрації документів в органі Казначейства, програмою автоматично визначається порядковий номер у черзі та загальна сума стягнень за виконавчими документами, що підлягають виконанню Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» в порядку черговості до настання черги стягувача.
Цим листом Головне управління також повідомило заявника, що відповідно до додатку № 3 до статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» видатки Державного бюджету України на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 становлять 600 млн. гривень.
При вирішенні заяви суд виходить з наступного.
01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» видатки Державного бюджету України на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, а саме на забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою, становлять 600 млн. гривень.
Аналогічно, відповідні видатки передбачалися законами України про Державний бюджет України в минулих роках.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» також встановлюють черговість погашення заборгованості за судовими рішеннями.
Статтею 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Між тим, із встановлених в ході судового розгляду заяви обставин, суд не вбачає підстав, які вказували на істотне ускладнення виконання судового рішення або робили таке виконання неможливим.
Суд погоджується з доводами заявника, що має місце тривале невиконання судового рішення. Проте, в розумінні положень статті 378 КАС України наведені заявником підстави не є такими, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення. Крім того, вказаний заявником спосіб зміни виконання рішення не відповідає положенням КАС України та Закону України «Про судовий збір» в частині розподілу судових витрат та поверненні судового збору, кошти від якого спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (частина 3 статті 9 Закону України «Про судовий збір»).
Так, повернення судового збору з державного бюджету допускається лише в випадках прямо передбачених Законом України «Про судовий збір», до яких даний випадок не належить, оскільки спір розглянуто судом по суті та вирішено розподіл судових витрат відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (у редакції на момент постановлення судового рішення).
Слід зазначити, що виконання ухваленого на користь заявника рішення гарантовано державою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання якого забезпечується щорічним затвердженням законом про Державний бюджет України відповідних бюджетних видатків.
Також суд роз'яснює, що заявник не позбавлена можливості оскаржити в судовому порядку дії (бездіяльність) органу Державної казначейської служби щодо тривалості невиконанням судового рішення.
Керуючись статтею 378 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.10.2016 по справі № 489/3227/16-а (провадження № 2-а/489/190/16) - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06 лютого 2019 року.
Суддя І.В.Коваленко