г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3629/18
Номер провадження 2/213/411/19
06 лютого 2019 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Стаматової А.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у залі судових засідань, в м. Кривому Розі, цивільну справу №213/3629/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за відсутності учасників справи, -
встановив:
Позивач 06.11.2018 року звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3, предметом якої є розірвання шлюбу, який було зареєстровано 22 серпня 1992 року Інгулецьким райвідділом ЗАГС, актовий запис №156.
Як на підставу позову позивач посилається на те, що шлюбні відносини між ними припинені з 2009 року, спільно господарство не ведуть, проживають окремо. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Спільне життя не склалось. Причиною розпаду сім'ї став факт несхожості характерів та різні погляди на життя. Миритись позивач не бажає, подальше збереження сім'ї неможливо і суперечить його інтересам. На пропозиції позивача розірвати шлюб через відповідний орган РАЦС відповідач не реагує.
Позивач у підготовче засідання викликався, але не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі /а.с.22/.
Відповідач у підготовче засідання викликалась, але не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі /а.с.23/.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до положень ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу у підготовчому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів та ухвалити рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22 серпня 1992 року, укладеному Інгулецьким райвідділом ЗАГС, актовий запис №156 (а.с.6). Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Шлюбні відносини між сторонами припинені. Майнового спору немає.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, сім'я носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню чоловіка, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тому, керуючись ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 21, 24, 51, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 110, 112 СК України, ст.ст. 3, 10, 11, 16 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 142, 200, 206, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений 22 серпня 1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зареєстрований Інгулецьким райвідділом ЗАГС, актовий запис №156.
Копію рішення суду надіслати Інгулецькому районному у місті ОСОБА_1 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Повернути позивачу - ОСОБА_4 - з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції №0.0.11.1177689337.1 від 06.11.2018 року, що становить 352 /триста п'ятдесят дві/ грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає за цією ж адресою, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2.
Дата складення повного судового рішення - 06 лютого 2019 року.
Суддя В.В.Попов.