24 січня 2019 року м. Дніпросправа № 811/1511/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 (головуючий суддя Брегей Р.І.)
у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, звернулось з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про скасування постанови. Просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05.05.2018 року ВП№56082752 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Позов обґрунтовано тим, що в провадженні посадової особи відповідача перебуває виконавче провадження про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії у справі № 404/6631/17. На думку позивача, оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки позивачем добровільно вжито (перерахунок пенсії) та вживаються (виплата пенсії) дії з виконання рішення суду в порядку визначеному ПКМУ від 21.02.2018р. №103, а тому відсутні підстави вважати про невиконання без поважних причин рішення суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що накладення штрафу на державний орган за невиконання судового рішення ніяким чином не порушує права держави, оскільки сума штрафу перераховується на рахунок виконавчої служби (з рахунку одного державного органу на рахунок іншого державного органу). Суд першої інстанції відходить від позиції ВС, що зазначена в постанові від 22.11.2016 року справа №804/5081/13-а, оскільки вважає що така позиція ВС надає можливість для невиконання державою роками своїх грошових зобов'язань, оскільки в держави постійно існує дефіцит бюджетних коштів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Заявник вказував на те, що судом першої інстанції не враховано того, що постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду винесена з порушенням вимог закону і позивачем вжито всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Зазначає, що проведення остаточних виплат на користь стягувача по виконавчому провадженню можлива лише в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Фактично своїми діями по застосуванню штрафу державний виконавець спонукає Головне управління до вчинення дій по розбалансуванню бюджетної системи та неможливості рівномірно забезпечити пенсійні виплати громадянам відповідно до їх статусу у межах затверджених бюджетних асигнувань. На думку позивача, державний виконавець наполягає на виплаті коштів, які не передбачені у державному бюджеті. Також, позивач зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансування забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, 06 лютого 2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда прийнято рішення, яким зобов'язав Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 травня 2016 року (а.с.42-50).
Рішення суду набрало законної сили 13 березня 2018 року.
02 квітня 2018 року виконавча служба прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.31).
18 квітня 2018 року виконавча служба прийняла постанову про накладення на Управління штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк (протягом 10 робочих днів) (а.с.36-37).
Цією ж постановою встановлено новий строк виконання рішення (протягом 10 робочих днів).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ, норми Постанови КМУ України №103 від 21 лютого 2018 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Водночас частини 5 та 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначають, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
При цьому, згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку про те, що Законом України Про виконавче провадження встановлена відповідальність боржника за невиконання судового рішення без поважних причин. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
Матеріалами справи підтверджується, що 11 квітня 2018 року позивач повідомив виконавчу службу про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та нарахування додаткових коштів в сумі 30857,10 грн. за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року та сплату 19 березня 2018 року коштів за період з 01 січня по 31 березня 2018 року в сумі 3618,54 грн. (а.с.32-35). При цьому, зазначив, що заборгованість за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виплачується стягувачу відповідно до приписів постанови КМУ України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова № 103).
Слід зазначити, що цим підзаконним нормативно-правовим актом встановлено, що заборгованість перед пенсіонерами органів внутрішніх справ, яка виникла на 01 січня 2018 року, виплачується упродовж 2019-2020 років у певному відсотковому співвідношенні. Постанова КМУ від 21 лютого 2018 року №103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивач оскаржив в судовому порядку постанову державного виконавця про накладення штрафу. Натомість, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у задоволенні такого позову відмовлено (а.с.51-55). Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року вказане рішення суду залишено без змін (а.с.71-76).
05 травня 2018 року виконавча служба прийняла постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 10200 грн. за повторне невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк (а.с.9-10).
Згідно матеріалів справи Постанова про накладення на позивача штрафу в сумі 10200 грн. за повторне невиконання рішення суду отримана позивачем 11 травня 2018 року (а.с.8).
Позивач звернувся до суду 18 травня 2018 року, тобто без порушення строку звернення до адміністративного суду (а.с.5-7).
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи свідчать про те, що позивачем (ГУ ПФУ в Кіровоградській області) не виконано в повному обсязі рішення суду за наявності поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103, якою визначено, зокрема, умови і порядок проведення перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, зазначені кошти виплачуються після їх виділення з Державного бюджету протягом 2019 та 2020 років. Статтею 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано, що пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб що мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. На виконання статті 63 Закону Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року і була прийнята постанова КМУ №103.
Слід звернути увагу, що Кабінетом Міністрів України від 23.07.2014 року прийнято Постанову №280, якою затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до якого Пенсійний фонду України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямована і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державну соціальному страхуванню.
Отже, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до приписів п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, одним з основних завдань Пенсійного фонду та його територіальних підрозділів є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Матеріали справи свідчать, що Позивачем частково виконано рішення суду, а саме проведено перерахунок, та нараховано стягувачу частину належних сум пенсії, за рахунок коштів Пенсійного фонду. Натомість, для проведення решти виплат пенсійний орган потребує додаткового фінансування в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України зокрема у постановах від 30 червня та 3 листопада 2015 року, 2 лютого 2016 року (справи № 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), а також Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року (справа №757/29541/14-а).
Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та приймає рішення про задоволення позовних вимог, оскільки встановлена наявність поважних причин не повного виконання рішення суду.
Вищезазначене є підставою для задоволення судом апеляційної інстанції вимог апеляційної скарги, аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
З огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн., прийняту старшим державним виконавцем Красною А.О. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 05.05.2018 року ВП №56082752.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 28.01.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя С.М. Іванов