Справа № 487/7564/18
Провадження № 2/487/691/19
(ЗАОЧНЕ)
06.02.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва,
у складі: головуючого судді - Притуляк І.О.
за участю секретаря - Ільченко А.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
09.11.2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані в квартирі, однак в квартирі не проживають, житловою площею не користується без поважних причин, обов'язки, які витікають з договору найму житлового приміщення не виконують.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заявленого позову в повному обсязі та ухвалення заочного рішення по справі.
З відома сторін, суд вважає можливим постановити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши позицію позивача, покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.
У квартирі АДРЕСА_1, згідно довідки форми 3 від 25.10.2018 року, №3508 з правом на проживання зареєстровані: позивач ОСОБА_1 - відповідальний квартировиноймач, її син ОСОБА_4, онук ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Судом було встановлено, що ОСОБА_2 в вищезазначеній квартирі не проживає з лютого 2001 рокута її неповнолітня донька ОСОБА_3 з народження, спірною житловою площею не користуються без поважних причин, витрати, пов'язані з оплатою житлово-комунальних послуг не несуть, що підтверджується Актом про не проживання від 23.10.2018 року та показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підстав для збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців визначених п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК України, а саме, влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Разом з тим, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.
Отже, місцем проживання неповнолітніх дітей є фактичне місце проживання їх батьків або одного з них, з ким вони дійсно проживають. Крім того, місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.
За змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закон України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
А отже обов'язок і відповідальність за створення належних умов для проживання дитини покладається на її сім'ю, тобто в даному випадку батьків.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 втратила право користування, а ОСОБА_3 не набула право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, оскільки вони не проживають в спірній квартирі без поважних причин більш строків, встановлених ст. 71 ЖК України.
Керуючись ст.10,18,23,76,258,259,280, 263-265,352,354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1.
Третя особа: ОСОБА_4, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1.
СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК