06 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1034/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
25.10.2018 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" (позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
скасувати постанову Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року.
В обгрунтування позову позивач зазначав, що оскаржувана ним постанова прийнята відповідачем внаслідок виявленого, під час проведення стосовно нього інспекційного відвідування, порушення ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України , тобто за допуск до роботи працівників без укладання трудового договору.
Однак, із вказаним висновком позивач не погоджується, оскільки зазначав, що між ним та фізичними особами укладались цивільно-правові договори про надання послуг.
Позивач зазначав, що відповідачем не спростовано факту чинності укладених між ним та фізичними особами цивільно-правових договорів. Відсутні будь-які судові рішення щодо недійсності таких договорів.
Вважає, що правовідносини, що склалися між ним та фізичними особами регулюються цивільним законодавством і не мають жодного відношення до порушення вимог трудового законодавства.
На думку позивача прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною, а тому підлягає скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, 03.12.2018 року надав суду відзив проти позову, в якому зазначав, що під час інспекційного відвідування встановлені обставини, які свідчать про наявність між позивачем та найманими фізичними особами трудових відносин та допуск цих осіб до роботи з порушенням вимог законодавства про працю.
Вказував, що згідно наданих під час інспектування цивільно-правових договорів укладених між позивачем та ОСОБА_1 (медичний працівник) умовою договорів є надання медичних послуг. Проте, жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи, який за результатами наданих послуг, повинен бути відображений в акті їх приймання. На думку відповідача, ОСОБА_1 не може самостійно організовувати виконання роботи так, як, відповідно до видів робіт, вона може їх виконувати лише під час роботи товариства. Вказані роботи виконуються систематично. Предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.
Щодо цивільно-правових договорів укладених між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відповідач зазначав, що у цих договорах також не зазначено про обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, та які повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Сторони не визначили результату, місця та терміну виконання робіт, - що дає підстави вважати їх такими, що суперечать вимогам що ставляться до договорів такого виду нормами цивільного законодавства та суперечать суті правочинів такого виду.
При цьому, в договорах лише обумовлено зобов'язання виконувати ремонтні роботи, та в актах виконаних робіт, що підписані цими громадянами, відсутній перелік завдань, які вони виконали, види робіт, кількісні і якісні їх характеристики.
Відповідач зазначав, що оплата праці за виконану роботу вищевказаними особами також не була разовою, як це передбачено цивільним законодавством, а носила систематичний характер (щомісячно), як це передбачено трудовим договором і виплачувалася із застосуванням документів передбачених законодавством про працю, а саме за допомогою відомості на виплату коштів, які перераховувалися на зарплатні картки цих осіб в Укрексімбанку.
Вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувану позивачем постанову. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, з викликом сторін.
05.11.2018 року ТОВ "Дьолер Буковина" подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом: зупинення дії постанови ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року про накладення штрафу до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року у задоволенні заяви представника ТОВ "Дьолер Буковина" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ТОВ "Дьолер Буковина" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови шляхом зупинення дії постанови №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами - відмовлено.
У судовому засіданні, призначеному на 04.12.2018 року, за клопотанням представника позивача про надання часу для підготовки відповіді на відзив, розгляд справи відкладено на 10.01.2019 р.
04.01.2019 року представником ТОВ "Дьолер Буковина" (заявник) подано до Чернівецького окружного адміністративного суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.01.2019 року заяву представника ТОВ "Дьолер Буковина" про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
У судовому засіданні, призначеному на 10.01.2019 року, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його захворюванням. Розгляд справи відкладено на 24.01.2019 року.
14.01.2019 року представником ТОВ "Дьолер Буковина" (заявник) подано до Чернівецького окружного адміністративного суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року заяву ТОВ "Дьолер Буковина" про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №824/1034/18-а - задоволено. Зупинено дію постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №824/1034/18-а.
В судовому засіданні, призначеному на 24.01.2019 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
В судовому засіданні, призначеному на 24.01.2019 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами в судовому засіданні подано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Відповідно до колективного договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" та радою трудового колективу товариства с. Мамаївці, Кіцманського району Чернівецької області, схваленого на зборах трудового колективу ТОВ "Дьолер Буковина" 01.08.2017 року протоколом №9 ТОВ "Дьолер Буковина" є сезонним виробництвом по переробці плодоовочевої продукції. (а.с. 22-28).
На підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 20.07.2018 р. №19383/03 щодо страхувальників, які у квітні 2018 року нарахували заробітну плату нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи крім тих, які у звітності заповнили ознаку "неповний робочий час" та тих, які розпочали та закінчили трудові відносини у звітному місяці, 17.09.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято наказ №502 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці у ТОВ "Дьолер Буковина" (вул. Кіцманська, 44-Д, с. Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область) тривалістю 4 (чотири) робочих дні у період з 19.09.2018 року по 24.09.2018 року. (а.с. 100).
У той же день, Управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-253 (а.с. 101).
За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ - 798/18/320/АВ від 24.09.2018 року
Відповідачем виявлено ряд порушень позивачем законодавства про працю, зокрема, ст. 21, 24 КЗпП. Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "Дьолер Буковина" та окремими працівниками укладено цивільно-правові договори (надалі ЦПД), зокрема: ЦПД №12 від 22.08.2016 року укладеного із ТОВ "Дьолер Буковина" в особі генерального директора Саверського Й.О. та директора Натуркача І.Я. (замовник) з однієї сторони та гр. ОСОБА_1 (виконавець), згідно якого виконавець зобов'язується надавати медичні послуги: попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги в строк з 22.08.2016 р. по 30.11.2016 р. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі -12940,91 грн.
ЦПД №14 від 01.12.2016 р. аналогічний, строк прийняти та оплатити такі послуги з 01.12.2016 р. по 30.12.2016 р.
Перевіркою також встановлено, що є акти виконаних робіт та виплата помісячно. ЦПД №1 від 03.01.17 року, №2 від 01.02.17 року, №3 від 01.03.17 року, №4 від 03.04.17 року укладені із ТОВ "Дьолер Буковина" в особі генерального директора Саверського Й.О. та директора Натуркача І.Я. (замовник) з однієї сторони та гр. ОСОБА_1 (виконавець), згідно яких виконавець зобов'язується надавати медичні послуги: попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги в строк відповідно з 03.01.2017 року по 31.01.2017 року, 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, 03.04.2017 року по 21.04.2017 року.
На думку відповідача вищевказані ЦПД з ОСОБА_1 носять всі ознаки трудових правовідносин.
Перевіркою встановлено, що умовою договорів є надання медичних послуг: попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів; жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи, який повинен бути відображений в акті їх приймання. При цьому в договорах лише обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи: попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. Працівниця ОСОБА_1 не може самостійно організувати виконання роботи так як, відповідно до видів робіт, вона може їх виконувати лише під час роботи товариства. В тому числі, вказані роботи виконуються систематично (кожен ранок здійснює перед рейсовий медичний огляд водіїв транспортних засобів - вимірювання тиску, перевірка алкотестером, вимірювання АТ). Предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Оплата праці за виконану роботу не була разовою, як передбачено цивільним законодавством, а носила систематичний характер (щомісячно), як це передбачено трудовим договором і виплачувалося із застосуванням документів передбачених законодавством про пращо, а саме за допомогою відомості на виплату коштів, а в подальшому перераховувалась на її зарплатну картку в Укрексімбанку.
Під час перевірки відповідачем також досліджені цивільно-правові договори №6 від 01.08.2016 р. (строком з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р.). №6/1 від 01.09.2016 р. (строком з 01.09.2016 р. по 30.09.2016 р.), №6/2 від 01.10.2016 р., № 6/3 від 01.11.2016 р. (строком з 01.11.2016 р. по 18.11.2016 р.) укладені між ТОВ "Дьолер Буковина" (замовник) та гр. ОСОБА_2 (виконавець), згідно яких виконавець зобов'язується виконати ремонтні роботи. За виконану роботу винагорода по 4500,00 грн в місяць. Є акти виконання робіт, зокрема: 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., 31.10.2016 р., 18.11.2016 р., в яких не зазначено конкретні види ремонтних робіт.
Перевіркою встановлено, що аналогічні цивільно-правові договори № 7, 8, 9, 10, 11, 13 укладені з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Дослідивши під час перевірки вищевказані договори, відповідачем було встановлено, що жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Крім цього, сторони не визначили результату, місця та терміну виконання робіт, що дає підстави вважати їх неукладеними.
Аналогічно в актах виконаних робіт відсутній перелік завдань, які виконали громадяни, види робіт, кількісні і якісні характеристики вказаних робіт. При цьому в договорах лише обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати ремонтні роботи.
Крім цього оплата праці за виконану роботу не була разовою, як передбачено цивільним законодавством, а носила систематичний характер (щомісячно), як це передбачено трудовим договором і виплачувалося із застосуванням документів передбачених законодавством про працю, а саме за допомогою відомості на виплату коштів та перераховувалась на її зарплатну картку в Укрексімбанку.
Встановлено, що ОСОБА_1 кошти в сумі - 998,94 грн виплачені готівкою 05.09.2016 року платіжною відомістю №66; 19.09.2016 року в сумі - 1529,50 грн - платіжна відомість №68; 04.10.2016 року -1610,00 грн, кошти перераховані на особову карточку, 18.10.2016 року - 1610,00 грн - перераховані на особову карточку; 04.11.2016 року - 1529,50 грн та 18.11.2016 року - 1046,50 грн перераховані на особову карточку; 05.12.2016 року кошти виплачені готівкою, платіжна відомість №90 від 05.12.2016 року.
ОСОБА_5 кошти в сумі - 1434,36 грн виплачені готівкою 05.09.2016 р. платіжною відомістю №66; 19.09.2016 року в сумі -2012,50 грн - платіжна відомість №68; 04.10.2016 року -1932,00 грн, 18.10.2016 року 2012,50 грн, 04.11.2016 року -3220,00 грн, 18.11.2016 року - 2510,14 грн, перераховані на особову карточку Укрексімбанку. Аналогічно перераховані кошти за виконані роботи іншим працівникам, які працювали по ЦПД.
24.09.2018 року інспектором праці Моргоч В.І. винесено припис №ЧВ-798/18/320/АВ/П, яким відповідач вимагав усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 24.11.2018 року.
Позивачу необхідно було письмово повідомити Управління Держпраці у Чернівецькій області про виконання вимог припису за адресою: м. Чернівці, вул. Поповича 2 (а.с. 111).
Листом №655 від 25.09.2018 року позивачем надано відповідачу пояснення про усунені порушення, зокрема про те, що в 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" не укладало цивільно-правові договори. (а.с. 114).
26.09.2018 року позивачем подано зауваження до акту інспекційного відвідування, в якому просив скасувати зазначений акт. (а.с. 30, 112-113).
11.10.2018 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" накладено штраф у розмірі 893520,00 грн. (а.с. 79-81).
Вказану постанову позивач отримав 11.10.2018 р., що підтверджується підписом представника товариства, зробленим на відповідній постанові. (а.с. 79-81).
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір варто зазначити наступне.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.1 Положення Про Державну службу України з питань праці державна служба України з питань праці (Держпраці), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі- Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Підпунктом 1 п. 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно п.п 5 п. 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).
Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до п. 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно п. 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п. 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Судом встановлено, що у період з 19.09.2018 року по 24.09.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 20.07.2018 р. №19383/03 щодо страхувальників, які у квітні 2018 року нарахували заробітну плату нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи крім тих, які у звітності заповнили ознаку "неповний робочий час" та тих які розпочали та закінчили трудові відносини у звітному місяці проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" (вул. Кіцманська, 44-Д, с. Мамаївці, Кіцманський район Чернівецька область).
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Отже, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення..
Разом із тим, варто зазначити, що за порушення вимог законодавства про працю, законодавцем визначено й адміністративну відповідальність.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що ТОВ "Дьолер Буковина" укладено цивільно-правові договори з окремими працівниками, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7. ОСОБА_8, які на думку останього мають ознаки трудових відносин.
На цій підставі, відповідачем прийнято постанову №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року, якою на позивача згідно абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 893520,00 грн.
Відповідач вважає, що допуск вказаних вище фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України є порушенням ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Щодо вказаного порушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (КЗпП України).
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, із аналізу вказаних норм видно, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) або між громадянами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу, виконує її на власний ризик та не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Разом із цим, Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.
Як зазначалось вище, однією із підстав для прийняття оскаржуваного позивачем рішення, став висновок управління Держпраці у Чернівецькій області про укладення між позивачем та гр. ОСОБА_1 цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових відносин.
Як вбачається із доданих до матеріалів справи цивільно-правових договорів №12 від 22.08.2016 року, №14 від 01.12.2016 року, №1 від 03.01.2017 року, №2 від 01.02.2017 року, №3 від 01.03.2017 року, №4 від 03.04.2017 року, укладених із гр. ОСОБА_1 предметом договорів є: надання медичних послуг: попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, а замовник прийняти та оплатити дані послуги (роботи) у визначені договорами строки.
Підпунктом 1.1 даних договорів визначено, що Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Відповідно до п. 2.1. указаних договорів за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі згідно акта виконаних робіт.
Тобто, із змісту вказаних договорів видно, що за дорученням Замовника Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договорами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово, згідно акта виконаних робіт.
Дослідженням матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду та на перевірку акти виконаних робіт до укладених цивільно-правових договорів та відомості на виплату коштів за виконані роботи.
Разом із цим, варто зазначити, що предметами вказаних договорів є надання послуг, які не віднесені законодавством до того виду послуг щодо виконання яких заборонено укладати цивільно-правовий договір, адже характер та умови надання цих послуг не передбачають необхідності організовувати трудовий процес для виконавця.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача вказував, що ОСОБА_1 надавала послуги щодо медичного огляду водіїв товариства, які мали здійснювати керування транспортними засобами на протязі робочої зміни, без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку роботи товариства. Крім того, ОСОБА_1 здійснювала записи про надані послуги в журналі, на підставі якого визначався й об'єм наданих послуг.
Відповідно до п.1.1. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 №65/80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 р. за №308/22840 (далі - Положення №65/80) медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення придатності особи до безпечного керування транспортними засобами. Медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів поділяються на: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди.
Згідно п. 1.4. Положення №65/80 щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів (далі - перевізник).
Пунктом 1.8. Положення №65/80 щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю "сестринська справа", "лікувальна справа" (далі - медичні працівники).
Відповідно до п. 4.1 Положення №65/80 щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс. У разі виявлення ознак хвороби протягом зміни водії підлягають післярейсовому медичному огляду.
Таким чином, у даному випадку результатом надання послуг за цивільно-правовими договорами є встановлення ОСОБА_1 (медичною сестрою) наявності або відсутності відхилень в стані здоров'я водіїв перед початком робочої зміни, тому надання таких послуг є гарантією дотримання товариством чинного законодавства та забезпечення безпеки руху транспортних засобів товариства на шляхах загального користування, виконання умов з охорони праці водіїв.
Отже, надання послуг (огляд) з передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів протягом повного робочого дня товариству не потрібно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені у цивільно-правових угодах умови, не мають ознак, які притаманні трудовим відносинам.
Щодо цивільно-правових договорів укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які згідно висновку управління Держпраці у Чернівецькій області також стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Як видно із цивільно-правових договорів укладених між товариством та громадянами ОСОБА_14 №6 від 01.08.2016 року, №6/1 від 01.09.2016 року, №6/2 від 01.10.2016 року, № 6/3 від 01.11.2016 року; укладених з ОСОБА_3 №7 від 10.08.2016 року, №7/1 від 01.09.2016 року; №7/2 01.10.2016 року, №7/3 від 01.11.2016 року; укладених з ОСОБА_5 №8 від 10.08.2016 року, №8/1 від 01.09.2016 року; №8/2 від 01.10.2016 року, №8/3 від 01.11.2016 року; укладених з ОСОБА_6 №9 від 10.08.2016 року, №9/1 від 01.09.2016 року; №9/2 від 01.10.2016 року, №9/3 від 01.11.2016 року; укладених з ОСОБА_7 №10 від 10.08.2016 року, №10/1 від 01.09.2016 року; №10/2 від 01.10.2016 року, №10/3 від 01.11.2016 року; укладених з ОСОБА_4 №11 від 19.08.2016 року, №11/1 від 01.09.2016 року; №11/2 від 01.10.2016 року; укладених з ОСОБА_8 №13 від 26.08.2016 року,. №13/1 від 01.09.2016 року, №13/2 від 01.10.2016 року, №13/3 від 01.11.2016 року предметом договорів є: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): ремонтні роботи в строки, визначені договорами. Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу.
Підпунктом 1.1 даних договорів також визначено, що Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує стразові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором .
Відповідно до п. 2.1. указаних договорів за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірах, визначених у договорах згідно акта виконаних робіт.
Дослідження матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду акти виконаних робіт до укладених цивільно-правових договорів та відомості на виплату коштів.
Із аналізу вказаних договорів видно, що даними договорами не регулювався процес організації трудової діяльності зазначених вище осіб, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договорів було виконання окремих робіт (ремонтних робіт), що не пов'язані із основною виробничою діяльністю товариства і такі роботи носили тимчасовий (разовий) характер, протягом обумовленого сторонами строку.
Виконавці за цивільно-правовими договорами не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку, оплату отримували не за процес праці, а за її результати, котрі визначені актами здавання-приймання виконаних робіт.
Відтак, суд вважає, що викладені у названих вище цивільно-правових угодах умови, не мають ознак, які притаманні трудовим відносинам.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час прийняття постанови від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 про накладення штрафу, Управління Держпраці у Чернівецькій області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, суд вважає, що прийнята Управлінням Держпраці у Чернівецькій області постанова від 11.10.2018 року №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 про накладення штрафу є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини першої ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність тих обставин на яких ґрунтуються його заперечення.
Крім того, варто зазначити, що твердження відповідача про систематичність підписання позивачем із громадянами цивільно-правових договорів та систематичний характер (щомісячно) оплати праці за виконану роботу, що на думку відповідача, свідчить про постійний характер роботи, суд вважає, що вони не є обгрунтованими. Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Тобто, сторони вільні у визначені строку дії договору, а також у праві укладати договір повторно з однією особою більш ніж один раз.
Безпідставними є й доводи відповідача щодо не зазначення у цивільно-правових договорах обсягу послуг виконаних робіт, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних зарактеристик, не визначення місця та терміну виконання робіт.
Так, п. 1.1. кожного договору визначено детальний обсяг послуг, який надається виконавцем (попередня медична консультація, маніпуляції, надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим, послуги перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, а замовник прийняти та оплатити дані послуги (роботи) у визначені договорами строки; а також ремонтні роботи).
Разом із цим, даним пунктом кожного договору визначено й строк протягом якого Замовник повинен прийняти і оплатити такі послуги.
Відтак, суд вважає, що посилання відповідачів на те, що укладені між позивачем та фізичними особами цивільно-правові договори мають ознаки трудових договорів є помилковими та безпідставними, оскільки не спростовуються встановленими судом обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13402,80 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №3048 від 30.10.2018 р. та №3059 від 02.11.2018 р. (а.с. 19, 20).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 13402,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" (код ЄДРПОУ 33688879, вул. Кіцманська, 44-Д, с. Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область, 59343) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003) судові витрати - судовий збір в сумі 13402 (тринадцять тисяч чотириста дві) грн 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьолер Буковина" (код ЄДРПОУ 33688879, вул. Кіцманська, 44-Д, с. Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область, 59343).
Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39888333, вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003).
Суддя В.О. Григораш