06 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1306/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач ), в якому просив:
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації гуманітарний автомобіль марки "Фольцваген", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб. кузов № НОМЕР_1, зняти з обліку в органах соцзахисту, та надати дозвіл на перереєстрацію транспортного засобу, отриманого ОСОБА_2, у якості гуманітарної допомоги на ОСОБА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що його бабуся ОСОБА_2 інвалід 1 групи Великої Вітчизняної війни, отримала автомобіль "Фольксваген-" 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1, який був визнаний гуманітарною допомогою, згідно протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 02.03.2006 року №26/ ГД-10782.
Звертав увагу суду на те, що 10.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням перереєструвати на нього гуманітарний автомобіль. Однак, листом від 11.12.2018 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви у зв'язку із наявністю ухвали Першотравневого районного суду від 08.09.2013 року №725/4927/13-ц про повернення автомобіля Головному управлінню праці та соціального захисту населення.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченого статтею 162 КАС України не скористався. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч.6 ст. 162 КАС України)
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області 02.11.1999 року (а.с.16 ).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.10.1983 року - батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.21).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 22.01.1983 року. (а.с.22)
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 02.08.1961 року - батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_2. (а.с.23)
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 дата видачі 27.04.1974 року - після розірвання шлюбу ОСОБА_2 надано прізвище - "ОСОБА_2". (а.с.24)
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 - ОСОБА_2 є власником автомобіля марки "Фольксваген-Пасат", 1998 року випуску НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 1781 куб.см. (а.с. 15).
Відповідно до протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 02.02.2006 року №26/ГД-10782 включено автомобіль марки "Фольксваген, 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 1781 куб.см., до числа автомобілів, що надаються як гуманітарна допомога (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 (а.с. 19).
На момент смерті ОСОБА_2 діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2006 року №999. Згідно з п. 41 цього Порядку, автомобіль отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головному управлінню праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Рішенням Апеляційного суду м. Чернівці від 03.10.2012 року вирішено вилучити у ОСОБА_1 автомобіль "Фольксваген", кузов НОМЕР_1 та передати його Головному управлінню праці та соціальному захисту населення Чернівецької ОДА. (а.с.27- 28).
Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05.09.2013 року у справі №725/4927/13-ц, здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні №38513694 за виконавчим листом від 30 квітня 2013 року - з Головного управлінні праці та соціальному захисту населення Чернівецької ОДА на Департамент соціального захисту населення Чернівецької ОДА. (а.с.29-30)
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
10.12.2018 року, позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на переоформлення вищевказаного автомобіля у власність (а.с. 8).
Відповідно до протоколу №18 засідання робочої групи з гуманітарної допомоги при Чернівецькі обласній державній адміністрації від 11.12.2018 року, прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на переоформлення гуманітарного автомобіля.
Відмова мотивована наявністю судового рішення на користь відповідача щодо повернення автомобіля (а.с. 10).
Про факт відмови позивача повідомлено листом Департаменту від 11.12.2018 року №6957, в якому зазначено причину відмови - наявність ухвали Першотравневого районного суду від 05.09.2013 року №725/4927/13-ц (а.с. 9)
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з частини 1 статті 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV (Закон №2961-IV) держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Положеннями частини 9 статті 26 Закону №2961-IV встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно матеріалів справи, протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 02.03.2006 року №26/ГД-10782 включено автомобіль марки "Фольксваген", кузов НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 1781 куб.см., до числа автомобілів, що надаються як гуманітарна допомога та було передано у користування покійній бабусі позивача - ОСОБА_2.
Після смерті ОСОБА_2, засвідченої свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від ІНФОРМАЦІЯ_2, питання про належність автомобіля, отриманого якості гуманітарної допомоги, вирішувалось на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті, а саме постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006 року № 999.
Відповідно до пункту 41 вказаного Порядку, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Згідно з статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 22.10.1999 року №1192-XIV (в редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_2) визначено, що забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.
У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам праці та соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на підставі рішення суду вирішено вилучити у позивача зазначений вище автомобіль.
Разом з тим, 14.05.2015 року частиною 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" № 426-VIII частини другу і третю статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 51, ст. 451; 2010 р., N 8, ст. 62; 2014 р., N 4, ст. 61) викладено в такій редакції:
- частини другу і третю статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451; 2010 р., № 8, ст. 62; 2014 р., № 4, ст. 61) викласти в такій редакції:
"Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності членів сім'ї, спадкоємців або у разі небажання членів сім'ї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у частині другій цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Відповідно до розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" №426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.
З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача в частині того, що з 14.05.2015 року нормами Закону України № 426-VIII врегульовано питання щодо можливості передачі автомобіля, визнаного як гуманітарна допомога, у власність позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006 року №999. Зміни до п. 41 якої були внесені 07.10.2015 року та визначено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики.
Згідно із частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас, суд звертає увагу на те, що прийняття Закону України № 426-VIII від 14.05.2015 року було спрямовано на врегулювання спірних правовідносин до набрання ним чинності, з метою застосування чинного законодавства до правовідносин, що мали місце до його прийняття, в тому числі до правовідносин, що склались на момент смерті ОСОБА_2.
Таким чином, з 14.05.2015 року змінилось правове регулювання та застосування норм законодавства щодо перереєстрації транспортного засобу, визнаного як гуманітарна допомога.
Згідно листа Міністерства юстиції України від 29.04.2011 № 5149-0-26-11-18 щодо усунення суперечностей між положеннями нормативно-правових актів визначено, що при розв'язанні таких правових колізій, як правило, застосовуються загальновизнані прийоми тлумачення правових норм (надання переваги нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо).
Розділом ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" № 426-VIII визначено, що норми цього Закону щодо передачі безоплатно у власність членів сім'ї, спадкоємців автомобіля, визнаного гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, поширюються також на випадки, коли смерть інваліда, дитини-інваліда та звернення членів сім'ї до органів соціального захисту населення про залишення їм автомобіля без сплати податків і зборів відбулися до набрання чинності цим Законом.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" № 426-VIII від 14.05.2015 року було прийнято пізніше, а тому саме положення цього законодавчого акту слід застосовувати до правовідносин, що виникли у цій справі.
Незважаючи на викладені вище висновки, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з інших підстав.
Спірне рішення відповідача ґрунтувалось на тому, що на час вирішення питання по заяві позивача існує рішення суду, яке набрало законної сили - про повернення в розпорядження відповідача автомобіля марки "Фольксваген-Пасат" 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на час вирішення даного спору, на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби знаходиться вказане вище рішення суду, щодо вилучення у позивача (боржника) автомобіля на користь стягувача - Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації.
Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи наведені вище спеціальні норми, які врегульовують примусове виконання рішень суду, а також норми прямої дії - суд вважає, що позивач обрав не належний спосіб захисту порушеного права, передчасно звернувшись до суду, оскільки спірні правовідносини можуть бути врегульовані виключно за результатами повного виконання рішення суду у виконавчому провадженні. І тільки після цього, суб'єкт владних повноважень з урахуванням норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни", у відповідності до вимог статті 19 Конституції України може позитивно вирішити питання щодо (передачі) зняття з обліку транспортного засобу.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановленні обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.
Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень.
Незважаючи на те, що відповідач своїм правом на подання до суду відзиву не скористався, однак рішення цього суб'єкта владних повноважень, за своєю суттю не є протиправним.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 745,00 грн., (квитанція 0.0.1220158950.1 від 21.12.2018 року).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України "Про судовий збір", а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 40,20 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України (з розрахунку 745,00 грн.- 704,80 грн. = 40,20 грн.).
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання про стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації відмовити повністю.
Повернути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 40,20 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП: НОМЕР_2)
Відповідач - Департамент соціального захисту населення Чернівецької ОДА (вул. Головна, 245, м.Чернівці, код ЄДРПОУ: 38345436)
Суддя Боднарюк О.В.