Головуючий І інстанції: К.І. Клочко
06 лютого 2019 р. Справа № 816/1370/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Григорова А.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 816/1370/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати компенсації витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсі протиправною; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянами втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2018 року, позов задоволено.
15.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив визнати протиправною відмову, викладену в листах, за вх. №1573/Ж-03 від 30.10.2018 та від 12.11.2018 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається за методикою відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", в розмірі 3439,87 грн., без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №816/1370/18; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається за методикою відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", в розмірі 3439,87 грн., без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року ОСОБА_1 повернуто заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та повернути матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду зазначеної заяви в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.
Відповідач, надавши відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, оскільки позивачем при поданні заяви про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень не виконано вимоги п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для її повернення. Апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Так, за висновками суду першої інстанції заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме позивачем не надано інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження.
Колегія суддів вважає, що такий висновок не відповідає фактичному змісту поданої заяви, оскільки позивач у заяві від 15.11.2018 року зазначив, що отримання особою судового рішення, що набрало законної сили, дає підстави для виконання такого рішення без ініціювання інших проваджень. Та відсутність відкритого виконавчого провадження по даній справі не може бути перешкодою для прийняття до розгляду заяви про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, із самої заяви ОСОБА_1 від 15.11.2018 року вбачається відсутність даних стосовно відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року.
Крім того, матеріали справи не містять жодних заяв та відповідних відміток про видачу виконавчого листа щодо виконання вказаного судового рішення, а отже суд першої інстанції при вирішенні зазначеного питання мав відповідну інформацію у повному обсязі.
Також, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 17.10.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року, здійснення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області листом № 1573/Ж-03 від 30.10.2018 року повідомлено, що розрахунок виплати компенсації втрати частини доходів за затримку у виплаті пенсії за період з 01.01.2016 року по 30.04.2017 року проведений, однак виплати буде здійснена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, після взяття судових рішень на облік у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Отже, із листа відповідача № 1573/Ж-03 від 30.10.2018 року встановлено, що частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виконано.
За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні перешкоди для надання правової оцінки правомірності дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що висновки суду першої інстанції щодо невідповідності заяви позивача ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковими.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що до заяви не додано інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу, поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду апеляційної інстанції, не містить нових доводів та аргументів на підтримку прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв'язку з чим, їх оцінка судом апеляційної інстанції не надається.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 по справі № 816/1370/18 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень у справі № 816/1370/18 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов А.М. Григоров