ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 лютого 2019 року 11:01 № 826/2465/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника відповідача - Павленко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_2
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , податкової вимоги,
ОСОБА_2 (далі - позивач/ ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить суд ( з врахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 №0001041201 та податкову вимогу від 22.05.2017 №28413-17.
Позивач мотивує свої вимоги тим, спірні податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті на підставі акту перевірки, яка фактично не проводилась.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність спірних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі акта перевірки від 29.12.2015 №835/26-57-17-01/НОМЕР_1, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 №0001041201, відповідно до якого ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 236572,43 грн., з яких 188849,94 грн. - основний платіж та 47722,49 грн. - штрафні санкції.
Поряд з цим, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано податкову вимогу від 22.05.2017 №28413-17, яким позивачу визначено суму податкового боргу в розмірі 234948,56 грн., а саме: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 234860,23 грн. та єдиний податок з фізичних осіб - 88,33 грн.
Акт від 29.12.2015 №835/26-57-17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), на підставі висновків якого прийняті вищезгадані рішення, складений ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
Як зазначено в акті перевірки, перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_2, оскільки останній повідомлений належним чином про проведення перевірки 30.11.2015. При цьому, в акті перевірки зафіксовано, що 10.12.2015 ФОП ОСОБА_2 на ознайомлення та підписання направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки не з'явився, про що працівниками податкового органу складено акт від 10.12.2015 № 38 про неявку на ознайомлення та підпис у направленнях на перевірку.
Також акт перевірки місить інформацію про те, що 11.12.2015 позивачу був направлений лист № 16476/Н/17-01 про надання документів, що підтверджують показники податкової звітності, проте на виконання вимог вказаного листа фізичною особою не надано документів.
В акті перевірки також зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Святошинському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві.
Згідно акту від 29.12.2015 №835/26-57-17-01/НОМЕР_1, документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2:
- п. 44.3 ст. 44 ПК України ФОП ОСОБА_2 не надав до ДПІ у Святошинському районі документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності за період 01.01.2012 по 31.12.2014;
- п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат, заниження ФОП ОСОБА_2 оподаткованого доходу по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 1127413,78 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 188849,94 грн.;
- п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_2 не сплатив єдиний соціальний внесок за 2014 рік на загальну суму 86522,24 грн.
Позивач наголошує, що зазначені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 №0001041201 та податкова вимога від 22.05.2017 №28413-17 є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Отже, аналізуючи вказану норму, суд зазначає, що документальна планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків.
В той же час відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Дотримання цих умов учасниками справи не заперечується.
Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Слід додати, що відповідно до п. 42.2. ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В той же час допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 77.6 ст. 77 ПК України).
Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Таким чином, обов'язковими умовами для проведення документальної виїзної планової перевірки та допуску перевіряючи до перевірки є виконання дій, передбачених п. 77.4 ст. 77 ПК України щодо направлення наказу та пред'явлення належним чином вище зазначених документів передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України.
В той же час, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
При цьому, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
В даному випадку, представники контролюючого органу, в порушення вимог пп. 75.1.2. п. 75.1 статті 75 ПК України, не здійснювали вихід на перевірку за місцезнаходженням позивача,в акті перевірки вказано, що перевірка проводилась у приміщенні податкової інспекції.
Відповідно, представники відповідача не здійснювали пред'явлення направлення на проведення перевірки та наказу про проведення перевірки, що є передумовою для початку проведення перевірки. В контексті наведеного відповідно відсутній акт (абзац 8 п. 81.1. ПК України) про відмову від підпису у направленні на перевірку, який може бути підставою для початку проведення такої перевірки.
В матеріалах справи також відсутні докази не допуску посадових осіб до проведення перевірки (акт про недопуск - п. 81.2. ПК України) або докази про те, що платник податків відсутній за місцезнаходженням, зазначеним в ЄДР (акт про відсутність за місцезнаходженням).
В матеріалах справи також відсутні докази витребування у позивача матеріалів, необхідних для проведення перевірки, як і акти про відмову у наданні таких документів чи засвідчені опису документів (п. 85.6., п. 85.7. ПК України), на яку (відмову) посилається відповідач.
Наведене свідчить про порушення прав позивача, передбачених: п/п. 17.1.6. ПК України, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок; пп. 17.1.8. ПК України - вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Наведене також призвело до неможливості реалізації платником податків своїх обов'язків щодо надання документів, передбачених пп. 16.1.5. та ст. 85 ПК України.
Також, судом встановлено, що вказані обставини проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 29.12.2015 №835/26-57-17-01/НОМЕР_1, досліджувались судом в рамках справи №826/15430/17, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2018 по справі №826/15430/17 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнати протиправним та скасовано вимогу від 05.09.2017 № Ф-71330-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 87297,45 грн., прийняту Головним управління ДФС у м. Києві. (набрало законної сили 08.01.2019 відповідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2019 у справі №826/15430/17).
Відповідно до вказаного рішення від 29.08.2018 по справі №826/15430/17 суд дійшов висновку, що перевірка розпочата та проведена з порушенням норм ПК України, а відтак Акт перевірки є доказом, здобутим з порушенням закону в зв'язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Отже, аналізуючи наявні правові підстави для проведення контролюючим органом перевірки, суд приходить до висновку, що контролюючим органом було порушено порядок проведення планової виїзної перевірки, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень рішень, а також вимоги про сплату боргу є саме висновки акта перевірки.
Тобто, з аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Так, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 № 808/1746/15.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порушення порядку проведення перевірки, є підставою для визнання протиправними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги.
Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Разом з тим, під час судового розгляду справи відповідачем не було доведено суду правомірність проведення перевірок, дотримання посадовими особами контролюючого органу порядку проведення перевірки, як це передбачено наведеними вище приписами податкового законодавства, а відтак, порядок проведення перевірки було порушено, що не спростовано відповідачем.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві № 0001041201 від 20.01.2016р.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №28413-17 від 22.5.2017р.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 06.02.2019.
Суддя С.К. Каракашьян