06 лютого 2019 року справа №360/3445/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 360/3445/18 (головуючий 1 інстанції Пляшкова К.О., повний текст складений 23 листопада 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2018 року № Ф-2763-17 (а.с. 4-5).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року позов - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 04.07.2018 року № Ф-2763-17, якою визначено ОСОБА_2 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27784,08 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (а.с. 46-49).
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» серед обов'язків платника єдиного внеску, є обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Вважає, що податковий орган в імперативному порядку зобов'язаний на підставі поданого звіту платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, у разі виявлення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску сформувати та направити такому платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки). Звертає увагу, що на час формування вимоги, що оскаржується, за даними інтегрованих карток позивача станом на 04.07.2018 року обліковувалися операції щодо самостійного нарахування платником податків єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 27784,08 грн, у тому числі: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 в сумі 11702,13 грн; за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 в сумі 16081,95 грн. Звертає увагу, що підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є сертифікат Торгово-промислової палати України, який є єдиним, належним та достатнім документом, що підтверджує настання для особи обставин непереборної сили (форс-мажору), проте позивачем вказаний сертифікат не наданий. На думку відповідача, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 вказаного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, та перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 22.11.2018 року № 1004683496, (а.с. 38-39).
За даними інтегрованої картки, у позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 04 липня 2018 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 11702,13 грн, яка самостійно нарахована позивачем у звітності, що подана позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області у період з січня 2017 року по квітень 2018 року (а.с. 28-29).
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 04 липня 2018 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 16081,95 грн, яка самостійно нарахована позивачем у звітності, що подана позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області у період з січня 2016 року по червень 2018 року (а.с. 30-31).
04.07.2018 року ГУ ДФС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 року № Ф-2763-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 27784,08 грн, у тому числі, недоїмка - 27784,08 грн (а.с. 6).
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу 04.07.2018 року № Ф-2763-17 повернулася до ГУ ДФС у Луганській області без вручення, із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 35).
Судами встановлено, що позивач звернулася до апелянта із заявою від 18.10.2017 року про звільнення від обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (а.с. 10).
За результатами розгляду заяви, ГУ ДФС у Луганській області листом від 09.11.2018 року № ФОП-557/12-32-13-04-13 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску (а.с. 11-12).
Не погодившись з діями відповідача ОСОБА_2 звернулася особі адвоката до суду за захистом своїх порушених прав.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірним у справі є правомірність застосування до позивача Вимоги про сплату боргу (недоїмки) .
Згідно п. 1 ч.1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами п. 1 ч.2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У відповідності до частини дванадцятої статті 9 цього Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Приписами статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. У редакції вказаної норми, що діяла до 01.01.2015 року, розмір штрафу складав 10 відсотків несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Водночас, пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Так, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), абзацом 2 статті 1 якого визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» територію Донецької та Луганської областей, у тому числі й місто м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до території проведення антитерористичної операції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцезнаходженням відповідача у спірний період є територія, віднесена до переліку де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.
Таким чином, позивач, як платник єдиного внеску, у спірному періоді перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, зокрема, щодо своєчасної сплати єдиного внеску.
Суд вважає, що єдиною законодавчо визначеною умовою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, пені за невиконання вимог законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску, є факт перебування відповідного платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, віднесених до переліку населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.
З огляду на встановлені обставини та норми наведених законів, якими регулюються спірні відносини, в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в спірний період діяла імперативна норма щодо незастосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, якщо платник перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих в зоні проведення АТО, внаслідок чого спірне рішення відповідача було протиправним на дату його прийняття та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у зразковій справі № 812/292/18.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 360/3445/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2018 року № Ф-2763-17 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 360/3445/18 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 6 лютого 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова