Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 лютого 2019 р. № 520/100/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - відповідач, Індустріальне ОУПФУ м. Харкова), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021, просп. Московський, 198/3, м. Харків, 61082) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021, просп. Московський, 198/3, м. Харків, 61082) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова (до 2017 року мало назву - Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова), отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Вказане підтверджується довідками МСЕК серії 10ААБ №167349 від 14.05.2012р., серії ХАР-05 №004122 від 14.05.2012р., посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_3 від 14.04.1993р., пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.03.2015р.
До 14.05.2012р. мав 3 групу інвалідності та відповідно отримував пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС
Через похилий вік та незадовільний стан здоров'я (інвалідність 2 групи, втрата працездатності 70 відсотків) пенсія є єдиним джерелом його існування.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній станом на момент призначення пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній станом на час призначення пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
29 жовтня 2018 року позивач звернувся до Індустріального ОУПФУ м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії та виплату заборгованості з пенсії.
А саме, стосовно проведення перерахунку пенсії та забезпечення виплати ОСОБА_1 основної щомісячної державної пенсії відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент нарахування пенсії, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Листом від 14.11.2018р. №15725/46-02-03 Індустріальне ОУПФУ м. Харкова відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210, яка не підлягала застосуванню у спірний період. У зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України.
Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що пенсійний орган діяв на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а тому підстави для проведення виплат позивачу пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах, ніж ті, які нею передбачені - відсутні. Таким чином, Управління діяло згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.
Позивачем надано відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою правову позицію у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_3 від 14.04.1993 року (а.с. 22) та довідками міжрайонної радіологічною медико-соціальної експертної комісії серії 2 серії 10ААБ №167349 від 14.05.2012 року (а.с. 21).
Позивач перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію, призначену йому відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Вважаючи, що в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірі, встановленому ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII, позивач 29.10.2018 р. звернувся до Індустріального ОУПФУ м. Харкова з вимогою щодо проведення перерахунку пенсії та забезпечити йому виплату основної щомісячної державної пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент нарахування пенсії, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року (а.с. 24).
Наданою відповідачем відповіддю № 15725/46-02-03 від 14.11.2018 року позивачу відмовлено у перерахунку його пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, оскільки з 01 листопада 2011 року виплата позивачу пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06 липня 2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 (а.с.25-27).
Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII, позивач звернувся із даним позовом.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Позивачем в позовній заяві зазначено та підтверджено відповідачем у відзиві на позов, що у період з 01.01.2014 року по 02 серпня 2014 року включно нарахування та виплата відповідачем позивачу пенсії проводилася у розмірі, визначеному постановою КМУ "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06 липня 2011 року № 745 та постановою КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210.
Позивач стверджує, що в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися відповідачем відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року по справі № 285/4300/14-а та постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі №619/2262/17.
Отже, в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Водночас, враховуючи наявність рішення пенсійного органу, що викладене у листі від 14.11.2018 № 15725/46-02-03 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, суд вважає, за необхідне для ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень застосувати положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог, в частині скасування рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, що викладене у листі від 14.11.2018 № 15725/46-02-03, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Зважаючи на наявність рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні заяви про відмову у проведенні перерахунку та виплати пенсії, оскільки рішення поглинає дії з відмови у вчиненні певних дій та створює відповідні правові наслідки для позивача.
Щодо строків звернення позивачем до суду з вказаним позовом суд зазначає, що згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Крім того суд зазначає, що 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) Верховний Суд розглянув питання визначення строку подання адміністративного позову з вимогами про виплату сум пенсії.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду врахував, що нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положень КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Окремо Верховний Суд зазначив, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021, просп. Московський, 198/3, м. Харків, 61082), що викладене у листі від 14.11.2018 № 15725/46-02-03, яким відмовлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021, просп. Московський, 198/3, м. Харків, 61082) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 06 лютого 2019 року.
Суддя Бадюков Ю.В.