Справа № 201/678/19
Провадження № 1-кс/201/575/2019
Іменем України
06 лютого 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна, -
ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з скаргою на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна, а саме автомобіля марки Порше Каен, державний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, в якій просила зобов'язати уповноважену особу Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути їй в особі її представника за довіреністю ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 19 грудня 2018 року належний їй на праві власності автомобіль марки Порше Каен, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2011 року випуску було вилучено до СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, однак слідчий відмовляється передати його законному власнику та його представникам.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце та час судового засідання була повідомлена належним чином, її представником надано до канцелярії суду заяву про розгляд скарги за її відсутності та за відсутності представника.
Представник Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надав до суду матеріали кримінального провадження № 12018040650003180 та заяву в якій просив у задоволенні скарги відмовити, та розглянути справу без його участі.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані докази та матеріали наданого слідчим кримінального провадження слідчий суддя приходить до наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження зареєстрованого до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040650003180 від 20 грудня 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 15 березня 2017 року ОСОБА_3 є власником легкового автомобіля марки «Porsche Cayenne», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .
19 грудня 2018 року автомобіль марки «Porsche Cayenne», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , VIN-номер НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 було вилучено до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
08 січня 2019 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у кримінальному провадженні № №12018040650003180 була призначена судову-трасологічну експертизу вилученого транспортного засобу, за результатами проведення якої було встановлено, що номер кузова НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , наданого на дослідження транспортного засобу PORSCHE CAYENNE, не змінювалися; бланк наданого на дослідження документа "Свідоцтво про реєстрацію, ТЗ", серія НОМЕР_6 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.
Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі, «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграф 150).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, подані заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частина 2 ст. 167 КПК України містить перелік майна, яке може бути тимчасово вилученим. До такого майна законодавець зокрема відніс речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з приписом ч. 2 ст. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, яке при наявності передбачених ст. 98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке, при наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав, ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.
Однак, навіть при наявності ознак, зазначених у ст. 98 КПК України, які дають підстави вважати тимчасово вилучене майно речовим доказом, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України вказане майно повинно бути якнайшвидше повернуте володільцю, а підставою для збереження вказаного майна в органі досудового слідства може бути лише ухвала слідчого судді, винесена за результатами розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів або про арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права. У даній справі суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для подальшого утримання слідчим майна заявника, що тягне за собою необхідність повернення цього майна його власнику.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У рішеннях по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.
У даній справі судом встановлено, що вилучений автомобіль відноситься до тимчасово вилученого, через те, що в задоволенні клопотання про накладення арешту на нього ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2018 року у справі №201/14051/18 було відмовлено.
Згідно наявної в матеріалах кримінального провадження довіренності ОСОБА_3 надано довіреннійсть на вчинення від її імені у відношенні до спірного автомобіля будь яких дій громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . В даній справі ОСОБА_3 просить зобов'язати повернути спірний автомобіль одній з осіб, які зазначені у вказаній довіренності, що на думку суду є правомірною вимогою.
Встановлено, що ухвалою суду від 29.12.2018 року у справі №201/8458/18 аналогічне питання про повернення спірного автомобіля було вирішено по суті і зобов'язано посадових осіб Соборного ВП повернути цей автомобіль іншому представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . Але, до цього часу автомобіль повернуто не було, в зв'язку з чим власник автомобіля ОСОБА_3 знов звернулася до суду зі скаргою про зобов'язання повернути їй автомобіль.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що подальше утримання слідчим майна заявника може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном скаржника, що буде порушенням ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим, тому дана скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню. При цьому суд враховує те, що ОСОБА_3 є власником цього автомобіля, питання відсутності підробки документів про власність та справжності номерних вузлів автомобіля було перевірено у встановленому законом порядку шляхом призначення та проведення відповідної експертизи, вона не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, тому подальше утримання слідчим її майна є неприпустимим, оскільки , фактично є втручанням у мирне володіння власником своїм майном.
Відповідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Ураховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення скарги та зобов'язання органу досудового розслідування повернути власнику (або її представнику) вилучений автомобіль.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 28,107,110, 169, 170, 174 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області негайно повернути ОСОБА_3 , або її представнику за довіреністю ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) автомобіль марки Порше Каен, державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 .
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1