Справа № 201/1330/19
Провадження № 1-кс/201/895/2019
іменем України
04 лютого 2019 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря
судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новомиколаївки Верхньодніпровського району Дніпропетровськ області, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав на те, що ОСОБА_5 02.02.2019 року приблизно о 05:25 годині, знаходячись біля буд. № 23 по вул. В. Вернадського у м. Дніпро, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме кабельної продукції, вчиняючи злочин поєднаний з проникненням у сховище, за допомогою викрутки підняв кришки люку та відсунув її в бік.
Далі, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище, діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу проник до проник до сховища, яке відведено для зберігання матеріальних цінностей, а саме кабельної продукції де помітив кабель телекомунікаційної лінії марки ТПП 200х2х0,4 та перебуваючи у сховищі, за допомогою заздалегідь заготовленої викрутки, пошкодив фрагмент кабелю ТПП 200х2х0,4, загальною довжиною 3 метри, вартість якого складає 256 грн. 17 коп. за 1 м, на загальну суму 768 грн. 51 коп. Після чого виліз з кабельного сховища, та тримаючи кабель обома руками за одну сторону витяг його на поверхню.
Після чого ОСОБА_5 , доводячи до кінця свій злочинний умисел, разом з викраденим кабелем ТПП 200х2х0,4 намагався зникнути з місця скоєння кримінального правопорушення, проте довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений, у зв'язку з чим не зміг розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_5 які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному із проникненням у сховище, кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
За даним фактом розпочато досудове розслідування відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000290 від 02.02.2019, про вчинення кримінального правопорушення за ст.15 ч.2 ст.185 ч. 3 КК України.
02.02.2019 безпосередньо після вчинення злочину в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_5 . Фактичний час затримання 05 годині 30 хвилин 02.02.2019.
02.02.2019 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
В клопотанні слідчий посилається також на те, що в ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням;
4) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: на даний час орган досудового розслідування встановлює факт можливого систематичного вчинення ОСОБА_5 аналогічних злочинів та вважає, що останній може продовжити вчинювати аналогічні злочини, або при здійсненні тиску на свідка вчинити інший злочин.
В судовому засіданні прокурор та слідчий просили суд обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного на його думку неможливо.
Підозрюваний в судовому засіданні свою вину визнав, просив суд застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши відповідно до ч.4 ст.193 КПК України матеріали, що мають значення для вирішення клопотання, приходить до наступного.
Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
При вирішенні даного клопотання суд виходить з того, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, в тому числі, таким спробам, як: п.1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п.3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У даній справі суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором належними та достатніми доказами доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. До такого висновку суд приходить з врахуванням наданих слідчим та прокурором доказів, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що безпосередньо підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копією повідомлення про підозру, копіями протоколів допитів свідків, потерпілого, копією протоколу затримання підозрюваного.
Оцінюючи клопотання та надані докази в частині недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні суд приходить до висновку про те, що дані обставини не були підтверджені слідчим та прокурором належними та достатніми доказами. Так судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, та міцні соціальні зв'язки, при цьому вину визнає та співпрацює з органом досудового розслідування. Вищевказане свідчить про необхідність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. При цьому суд враховує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного.
Оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, а також враховуючи, що підозрюваний має постійне місце проживання, співпрацює зі слідством, суд вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш м'який вид запобіжного заходу, а саме домашній арешт у нічний час, який буде співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків під час розслідування кримінального провадження.
Крім того, суд, обираючи до підозрюваного саме такий запобіжний захід, вважає необхідним покласти на нього низку процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки:
-з'являтись до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без відповідного дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого мешкання;
- цілодобово не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Строк дії даної ухвали до 03 квітня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1