Справа № 201/136/15-ц
Провадження № 2/201/156/2019
29 січня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест кредит капітал», ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства «ОСОБА_3Ш.» Філія 04, треті особи: Української універсальної біржі Дніпропетровської філії, Органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної ради у м. Дніпро ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування протоколу, акту проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, -
16 березня 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла вказана цивільна справа після скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року в частині вимог за первісним позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування протоколу, акта проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 17 березня 2017 року (суддя Демидова С.О.) справу прийнято до провадження.
Розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вказану цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидової С.О.
Згідно автоматичного розподілу справу розподілено судді Ходаківському М.П.
Ухвалою від 29 травня 2017 року справу прийнято до провадження суддею Ходаківським М.П.
31 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява про виправлення допущеної описки в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року, зокрема в другому абзаці резолютивної частини не зазначено «рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року».
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив виправити допущену у другому абзаці резолютивної частини ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року описку та викласти у такій редакції:
замість «Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року в частині вимог за первісним позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування протоколу, акта проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції»,
правильним вважати: «Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року в частині вимог за первісним позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування протоколу, акта проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції».
Розпорядженням в.о. керівника апарату Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року зазначену цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ у звязку із закінченням повноважень судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківського М.П.
Справа за указаним позовом згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2018 року передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою від 27 липня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Федоріщевим С.С.
13 грудня 2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява (в порядку ст. 31 ЦПК України у редакції від 14 листопада 2017 року) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест кредит капітал”, ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства “ОСОБА_3Ш.” Філія 04, Треті особи: Української універсальної біржі Дніпропетровської філії, Органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної ради у м. Дніпро ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, (а.с. 36-42, т. 4).
Позовна заява (уточнена) прийнята судом за правилами ст. 31 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент її подання.
У поданому позові позивач просить залучити в якості третьої особи Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнати неправомірним та скасувати Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.06.2013 року; визнати неправомірною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2014 року, складену старшим державним виконавцем Журавльовим Станіславом Георгійовичем, затверджену Начальником ОСОБА_2 Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_9; визнати недійсним Свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, серія та номер: ВТО 742205, зареєстроване в реєстрі за № 5988 від 11.12.2013 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8918421 від 11.12.2013 року щодо виникнення права приватної власності ПАТ “Інноваційно-промисловий банк” код ЄДРПОУ 20021814 на квартиру площею 104,9 кв. м., розташовану за адресою м. Дніпро, провпект ГероївАДРЕСА_1, та виключити запис про право власності 3791457 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23270699 від 30.07.2015 року про передавання в управління непроданих активів, та виключити запис про інше речове право 10611231 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд залучив у якості третьої особи Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, оскільки 11.12.2013 року ним було видано оспорюване Свідоцтво, ВТО № 742205, зареєстрованого в реєстрі за № 5988, а у разі скасування такого свідоцтва це буде стосуватися його прав та обов'язків.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 26 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий банк” був укладений кредитний договір № 41-2008, згідно якого Банк зобов'язався надати Позивачу грошовий кредит в сумі 700 000 (сімсот тисяч) гривень терміном до 26.02.2010 року зі сплатою 21% річних.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2015 року відповідача ПАТ “Інноваційно-промисловий банк” виключено з числа відповідачів по справі та замінено Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвест кредит капітал” (а.с. 175 т. 2)
В забезпечення умов кредитного договору № 41-2008 від 26.02.2008 року між Позивачем та Банком було укладено договір іпотеки від 26 лютого 2008 року, згідно з яким було передано в іпотеку п'ятикімнатну квартиру загально площею 104,9 кв.м., житловою площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
12 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 448 та звернуто стягнення на нерухоме майно, що частково належить Позивачу на праві власності, а саме: п'ятикімнатну квартиру загально площею 104,9 кв.м., житловою площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги Банку в розмірі: 1) заборгованість за кредитом 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 коп.); 2) заборгованість по сплаті процентів 273 127,91 (двісті сімдесят три тисячі сто двадцять сім гривень 91 коп.); 3) плата за виконавчий напис нотаріуса 10 593 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні, 00 коп.) - всього 983 721 (дев'ятсот вісімдесят три тисячі сімсот двадцять одна гривня 91 коп) (а.с. 12 т. 1).
На підставі виконавчого напису нотаріуса 29.03.2010 року в ОСОБА_2 відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження. Державний виконавець передав на реалізацію предмет іпотеки, не отримавши дозволу від органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної у місті Дніпропетровську ради. Виконавчий комітет ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради в листі від 25.12.2014 року № 5-32/256 (а.с. 19-22 т. 1) підтвердив, що такого дозволу не надавав. Перші прилюдні торги з продажу квартири позивача не відбулись. Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа від 29.06.2013 року та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.06.2013 року (а.с. 65-66 т. 1). Позивач зазначає, що державним виконавцем при переданні квартири Позивача на реалізацію було допущено порушення вимог чинного законодавства України і торги взагалі не могли відбуватися, акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу є протиправними та підлягаюсь скасуванню.
Також, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16.11.2016 року по аналогічній справі за № 6-1655цс16, позивач вважає, що єдиним способом відновлення порушеного права власності позивача та його дітей є визнання протиправними та скасування акту державного виконавця, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та визнання недійсним свідоцтва серія та номер: ВТО № 742205, реєстровий № 5988 від 11.12.2013 та скасування рішення про реєстрацію права власності Відповідача на квартиру Позивача та про передавання в управління квартири Позивача.
Представник позивача 29.01.2019 року надала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ТОВ «Інвест кредит капітал» (правонаступник публічного акціонерного товариства “Інноваційно-промисловий банк”) в судовому засіданні під час первісного розгляду справи позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно між ними та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання позичальнику кредиту. Банк повністю виконав взяті на себе кредитним договором зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту. В порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів згідно графіку щомісячних платежів за договором не виконав, погашення кредиту не проводив, в зв'язку з чим є заборгованість. Сам договір іпотеки укладений з дотриманням всіх передбачений законом норм і правил, необхідні дозволи були, все ними було зроблено законно і підстав для визнання договору іпотеки та інш. недійсними не існує. Все це стосується і прилюдних торгів, аукціону, виконавчого напису та інш.. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і просив в задоволенні позову відмовити. Підтримав зустрічні вимоги, наполягав на них і просив їх задовольнити в повному обсязі.
Під час розгляду справи після надходження її з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідачем не було подано відзив у передбаченому ЦПК України порядку.
Від третьої особи ОСОБА_4 28 січня 2019 року було надано до суду пояснення, у яких зазначалося, що вимоги, викладені в позовній заяві є обґрунтованими та правомірними, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню в повному обсязі. Вказував, що у разі, якщо предмет іпотеки нереалізовано на перших прилюдних торгах, державний виконавець зобов'язаний спочатку уцінити майно не більш як на 30 відсотків та виставити таке майно на реалізацію вдруге. У разі якщо майно не буде реалізовано після уцінки в місячний строк, державний виконавець зобов'язаний повторно уцінити таке майно, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна та виставити його на продаж на прилюдні торги втретє. У випадках, коли після двох уцінок майно не було реалізовано на прилюдних торгах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Однак, державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ в порушення вказаних вище норм законодавства, після такої нереалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), незаконно було передано банку іпотечне майно в рахунок погашення боргу та складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.06.2013р.
Представники відповідачів ОСОБА_2 відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції та ПП «ОСОБА_3Ш.» в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_6, і представник третьої особи орган опіки і піклування ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради, яка діє в особі та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили; в письмовому зверненні до суду просили справу розглянути без їх участі, підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 і просили їх задовольнити.
Представник третьої особи Української універсальної біржі Дніпропетровської філії, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили; не заперечували проти позову та його задоволення і розгляду справи за їх відсутності.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, 26 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Інноваційно-промисловий банк” був укладений кредитний договір № 41-2008, згідно якого Банк зобов'язався надати Позивачу грошовий кредит в сумі 700 000 (сімсот тисяч) гривень терміном до 26.02.2010 року зі сплатою 21% річних. В забезпечення умов кредитного договору № 41-2008 від 26.02.2008 року між Позивачем та Банком було укладено договір іпотеки від 26 лютого 2008 року (а.с. 10-11, т. 1), згідно з яким було передано в іпотеку п'ятикімнатну квартиру загально площею 104,9 кв.м., житловою площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Зазначена квартира на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.12.2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 районної у місті ради від 21.10.2005 року № 667 (а.с. 17, т. 1) замість свідоцтва про право власності від 28.07.1997 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.08.2003 року належить на праві власності в наступних частках: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 - по 16/100 часток, ОСОБА_6 52/100. Позивач у вказаній квартирі мешкає зі своєю родиною: Дружиною ОСОБА_13 та трьома малолітніми дітьми: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про склад сім'ї (а.с. 125, т. 1).
Після виникнення заборгованості за договором банк звернувся до нотаріуса за вчинення виконавчого напису. 12.03.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 448 та звернуто стягнення на нерухоме майно, що частково належить Позивачу на праві власності, а саме: п'ятикімнатну квартиру загально площею 104,9 кв.м., житловою площею 68,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги Банку в розмірі: 1) заборгованість за кредитом 700 000,00 (сімсот тисяч гривень 00 коп.); 2) заборгованість по сплаті процентів 273 127,91 (двісті сімдесят три тисячі сто двадцять сім гривень 91 коп.); 3) плата за виконавчий напис нотаріуса 10 593 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні, 00 коп.) - всього 983 721 (дев'ятсот вісімдесят три тисячі сімсот двадцять одна гривня 91 коп) (а.с. 12 т. 1).
На підставі виконавчого напису нотаріуса, 29.03.2010 року ОСОБА_2 відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №18338204.
Виконавчий комітет ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради у листі від 25.12.2014 року № 5-32/256 (а.с. 19-22 т. 1) зазначено: будь-яких заяв, листів, згод, тощо від батьків неповнолітніх дітей на добровільну або примусову реалізацію квартири з торгів, аукціонів, бірж до органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську Ради не надходило. Дозвіл органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної у м. Дніпропетровську ради щодо передачі на реалізацію нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Герої, буд. 27 та право користування яким мають неповнолітні діти, не надавався.
ОСОБА_2 відділом ВДВС Дніпропетровського МУЮ було укладено договір № 0413059 від 25.02.2013 року (а.с. 13, т. 1) про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_3 з філією 04 приватного підприємства “ОСОБА_3Ш.” за ціною 636 000,00 без повідомлення позивача.
Оскільки торги по реалізації квартири не відбулися, державним виконавцем було складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.06.2013 року та винесено постанову про повернення виконавчого документа (а.с. 65-66 т. 1)
На підставі акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29.06.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 11.12.2013 року було видано Свідоцтво, ВТО № 742205 , зареєстрованого в реєстрі за № 5988 (а.с. 67, т.1). Вказаним свідоцтвом посвідчено, ПАТ “Імпромбанк” належить на праві власності квартира позивача.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 83928420 від 31.03.2017 року (а.с. 52, т. 4), підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: 5988, виданий 11.12.2013. Тобто свідоцтво про право власності було видано на підставі того, що майно не реалізовано та торги не відбулись. Натомість, відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно свідчать, що майно було придбано з прилюдних торгів, що не відповідає обставинам справи та об'єктивній реальності. Підставою для передавання права власності на квартиру позивача є Договір про передавання в управління непроданих активів, серія та номер: 1164, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15
Аналізуючи та оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази по справі у їх сукупності та співставленні між собою з увагою на їх належність та допустимість, застосовуючи до обставин, які вони доводять та до спірних правовідносин наведені законодавчі норми, суд виходить з наступного:
Згідно до ст. 41 Закону України “Про іпотеку” в редакції від 01.01.2013р. реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV, чинного на момент вчинення відповідних виконавчих дій виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, вчинення виконавчих дій державним виконавцем повинно здійснюватися у повній відповідності до встановленого законом порядку, а державний виконавець не має права на власний розсуд нехтувати окремими положеннями та приписами законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV в редакції від 18.01.2013р., не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
Згідно до ч.6 вказаної статті Закону, у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Ч.7 цієї статті передбачено, що у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Як визначено в ч.8 ст. ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV в редакції від 18.01.2013р., у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Відповідно до п. 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року (в редакції, чинній на дату здійснення відповідних виконавчих дій) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про охорону дитинства” держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей”, для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Тобто, державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в порушення вимог п. 4.5.9. Інструкції організації примусового виконання рішень, ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей” не отримав дозволу від органу опіки та піклування, та не звернувся до суду із заявою про встановлення або заміну способу виконання рішення.
Зазначене повністю відповідає позиції Верховного суду України, викладеній в Постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1655цс16.
Так зокрема, в цій постанові зазначено: “Також установлено, що на порушення вимог пункту 4.5.9. Інструкції державний виконавець не запитав дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має дитина. Відповідно й передача будинку у власність стягувачу була здійснена без дозволу органу опіки та піклування.
Суд установив, що порушення державним виконавцем пункту 4.5.9. Інструкції мало місце.
Дана справа, яка переглядається, не може переглядатися в порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність спору про цивільне право. Оскільки нерухоме майно вже було передано стягувачеві, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника могло бути лише пред'явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.”
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.ВГСУ в листі «Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 01-06/319/2013 від 08.02.2013 року відмітив:
«Слід звернути увагу на зміну законодавчого підходу до порядку скасування державної реєстрації прав. Так, на відміну від попередньої редакції Закону, за якою державна реєстрація речових прав скасовувалася в разі, зокрема, винесення судом відповідного рішення, про що вносилися дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно, відтепер частиною другою статті 26 чинної редакції Закону передбачено внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав "у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав".»
Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно може бути скасована тільки у разі прийняття судового рішення, в якому про це буде прямо зазначено, тобто, судового рішення про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно буде не достатньо для відновлення порушених прав та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яка була здійснена на підставі такого свідоцтва.
Позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на таке нерухоме майно, тому такі вимоги розглядаються в судах загальної юрисдикції за правилами ЦПК України, а не в адміністративних судах за правилами КАС України.
Оцінюючі всі докази досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності, пояснення сторін, та приймаючи до уваги приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест кредит капітал», ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства «ОСОБА_3Ш.» Філія 04, треті особи: Української універсальної біржі Дніпропетровської філії, Органу опіки та піклування ОСОБА_2 районної ради у м. Дніпро ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 29 червня 2013 року, складений державним виконавцем Дерило В.Г., затверджений Начальником ОСОБА_2 Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_9, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати неправомірною та скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2014 року ВП №18338204, складену старшим державним виконавцем Журавльовим Станіславом Георгійовичем, затверджену Начальником ОСОБА_2 Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_9;
Визнати недійсним Свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, серія та номер: ВТО 742205, зареєстроване в реєстрі за № 5988 від 11.12.2013 року.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8918421 від 11.12.2013 року щодо виникнення права приватної власності ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» код ЄДРПОУ 20021814 на квартиру площею 104,9 кв. м., розташовану за адресою м. Дніпро, провпект ГероївАДРЕСА_1, та виключити запис про право власності 3791457 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23270699 від 30.07.2015 року про передавання в управління непроданих активів товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Кредит Капітал» код ЄДРПОУ 35643929, та виключити запис про інше речове право 10611231 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев