ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2019 року № 640/19954/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Суд прийняв до уваги таке:
Позивач по справі заявив вимоги про:
визнати протиправним та скасувати Повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 14.11.2018 р. № 34475-33-18 21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;
визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 р. № 826/12583/16;
зобов'язати Міністерство юстиції України утриматися від повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 р. № 826/12583/16.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2018 останній звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/12583/16, виданого 01.08.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва. Разом з тим, лише 22.11.2018 позивач отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.11.2018 за № 34475-33-18/21. На переконання позивача, відповідачами порушено процесуальний порядок розгляду заяв позивача, що є правовою підставою для визнання його дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Акцентує увагу, що відповідачами не виконано приписи статей 3 та 28 Закону України "Про виконавче провадження" в частині повернення виконавчого документа стягувачу з порушенням строків. Також зазначає, що код боржника який зазначений у виконавчому листі є вірним, оскільки Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату КМУ код якого зазначений є органом який виконує організаційно-господарські функції Кабінету Міністрів України.
Ухвалою суду від 14.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12583/16 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 04.02.2019.
Судом без виходу до нарадчої кімнати залучено другого відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У судове засідання 04.02.2019 сторони не прибули, справу просили розглядати за їхньої відсутності.
25.01.2019 відповідачем подано відзив, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених в ньому.
Враховуючи, заяви учасників справи про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою, у якій просив прийняти на виконання виконавчий лист № 826/12583/16 від 01.08.2017, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва.
При прийнятті вказаного рішення, відповідач керувався пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", з підстав невідповідності виконавчого документу вимогам пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погодившись із діями і рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
При цьому, частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання, у разі його невідповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання повинно бути надіслане стягувачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання прийнято державним виконавцем майже через півмісяця з дня звернення ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме - 14.11.2018.
При цьому, відповідач не надав доказів надіслання ОСОБА_1 повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 14.11.2018 № 34475-33-18/21. Разом з тим, позивач у своєму позові зазначає про отримання зазначено повідомлення лише 22.11.2018, надав копію конверта в якому надійшло вказане повідомлення зі штампом пошти, з якого вбачається, що таке відправлення було здійснене відповідачем 21.11.2018, тобто з порушенням вимог Закону.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Балішова В.О. при прийнятті спірного рішення та обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Обґрунтовуючи правомірність спірного рішення, представник відповідача наголошував у своєму відзиві, що виконавчий лист № 826/12583/16 від 01.08.2017, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва, не відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", позаяк, містить не вірний код ЄДРПОУ боржника. У виконавчому листі зазначений код ЄДРПОУ Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України - 000194442, однак боржником зазначено Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час видачі виконавчого листа) за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Згідно положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, а його адміністративно-господарські функції покладаються на Секретаріат Кабінету Міністрів України, який представлений своїм Господарсько-фінансовим Департаментом.
Відповідно до частини 1 статті 47 цього Закону Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.
Згідно частин 10, 11 ст. 47 Закону Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кошторис та штатний розпис Секретаріату Кабінету Міністрів України затверджує Державний секретар Кабінету Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, у межах бюджетних асигнувань, передбачених для забезпечення діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Згідно відомостей з ЄДР параметрів пошуку: код ЄДРПОУ 00019442, який зазначений у виконавчому листі, значиться Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, засновником якого зазначено - Кабінет Міністрів України.
У наданому до матеріалів справи листа № 38028/184-6-18/19.2.2 від 19.09.2018 Міністерства юстиції України, зазначено, що Кабінет Міністрів України не містить коду ЄДРПОУ, у зв'язку з чим такі відомості в ЄДР відсутні.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відомості у виконавчому документі про ідентифікаційний код юридичної особи є необов'язковими, та зазначаються за наявності.
Відтак, оскільки Кабінет Міністрів України не має коду ЄДРПОУ, а його адміністративно-господарське відання здійснює ГФД СКМУ, суд дійшов висновку що зазначення саме вказаного у виконавчому листі коду не є перешкодою для виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а навпаки сприяє виконанню рішенню суду.
Суд, звертає увагу, що відповідно до Закону державний виконавець має вчиняти дії на виконання судового рішення, а не навпаки.
Відповідно до положень Основного Закону, судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими для виконання.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що виконавчий лист № 826/12583/16, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 01.08.2017, повністю відповідає вимогам, встановленим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, у відповідача не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Балішова В.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.11.2018 № 34475-33-18/21 є протиправним та підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення позову у цій частині.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що відповідач протиправно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а також встановлено відповідність виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 826/12583/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 01.08.2017.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Міністерство юстиції України утриматися від повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 р. № 826/12583/16, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Враховуючи зазначене, позовна вимога заявлена позивачем про зобов'язання Міністерство юстиції України утриматися від повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 р. № 826/12583/16 не може бути заявлена до адміністративного суду в такому формулюванні, позивачем не вірно обрано спосіб захисту в цій частині.
Суд звертає увагу, що відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 14.11.2018 р. № 34475-33-18 21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання:
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 р. № 826/12583/16.
Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 826/12583/16, виданого 01.08.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій