Справа № 500/933/18
Провадження № 2/500/225/19
24 січня 2019 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Баннікової Н.В.
при секретарях - Шлєхтенко О.В., Тюміній О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальний заклад «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У лютому 2018 р. орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КЗ «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_8 року. 15.02.2017 року написала заяву про тимчасове влаштування дитини у будинок дитини у зв'язку із відсутністю умов для проживання новонародженої. На підставі рішення виконавчого комітету «Про влаштування малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до дитячого закладу на повне державне забезпечення» № 208 від 01.03.2017 року, малолітню дитину було влаштовано до КЗ «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», де вона перебуває по теперішній час. Крім того, КЗ «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», спеціалістами служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, ЗНЗ № 4 м. Ізмаїл, з сім'єю ОСОБА_1 з 2016 року проведено робота щодо створення належних умов для проживання та виховання їх восьми інших дітей, відвідування дітьми навчальних закладів та належного виконання батьківських обов'язків. Однак, станом на 15.02.2018 року батьки не створили умов для повернення ОСОБА_1 у сім'ю та протягом року мати жодного разу не відвідала дитину у дитячому державному закладі, тому просить позбавити батьківських прав відповідачів відносно доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з останніх аліменти на утримання дитини.
У судовому засіданні представник органу опіки та піклування позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судових засіданнях обставин справи частково спростовував, позовні вимоги не визнавав. Зазначав, що має намір працевлаштуватись за наймом за кордоном, щоб заробити на інше житло для своєї сім'ї, оскільки доходу, який він отримує, не вистачає на нове житло, а частина будинку, в якій він із сім'єю зараз проживає, належить його братові, там же за час розгляду справи ним власно було заштукатурено та побілено стіни.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 24.01.2019 р. у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, залишилась вдома із дітьми. Раніше у судових засіданнях суду поясняла, що не відвідувала дитинку ОСОБА_1 у будинку дитини, оскільки психологічно для неї це дуже важко, ОСОБА_1 відвідував чоловік - ОСОБА_3 та їхні діти. Зазначила, що після візитів органу опіки та піклування вона намагалась змінити умови проживання дітей, не скопичуючи брудний посуд, прибирала у будинку тощо.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Допитана у судовому засіданні неповнолітня дитина відповідачів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у судовому засіданні 28.11.2018 р. суду показала, що у липні 2018 року вона навідувала свою сестричку ОСОБА_1 у будинку дитини. У ОСОБА_1 на головці була лисина, лоб у зеленці, на ній був одягнен великий одяг, вона знаходилась у манежі окремо від інших діток, гратися із нею їй заборонили і не дозволяють.
Відповідач ОСОБА_3, крім того, суду пояснив, що одяг, новий, та іграшки, нові, придбані спеціально для ОСОБА_1 і ще до її народження, і вже після, будинок дитини від них не приймає, що його дуже непокоїть, оскільки і кошти витречені, і одяг новий, а дитинка росте, і одяг стає малим. Сам він ОСОБА_1 також відвідував неодноразово.
Заслухавши представника позивача, відповідачів, неповнолітню ОСОБА_4, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позову із зазначенням на адресу відповідачів попередження щодо необхідності покращення умов проживання тощо.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25.02.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Батько дитини - ОСОБА_3, працював робочим з благоустрою першого розряду в КП «Житсервіс» з 10.02.2015 року по 15.01.2018 року (звільнений за згодою сторін п.1 ст.36 КУпАП України, наказ № 11-к від 15.01.2018 року).
Відповідно до відповідей на запит від КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» № 04/01-04-165 та № 04/01-04-165/1 від 24.01.2018 року вбачається, що батько дитини ОСОБА_3 та мати ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра, інших лікарів-спеціалістів КУ «ІМЦЛ» та лікарів загальної практики сімейної медицини КУ «ІМЦПМСД» не знаходяться, за медичною допомогою не зверталися (а.с.13-14).
Згідно відповіді на лист від Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області № 44/3-вх.449 від 24.01.2018 року вбачається, що у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, були складені наступні адміністративні протоколи: 11.01.2018 року ч.1,2 ст.184 КУпАП; 11.09.2017 року ч.1 ст.184 КУпАП; 11.07.2017 року ч.1 ст.184 КУпАП. До кримінальної відповідальності не притягувалась (а.с.15).
ОСОБА_3, відповідно до відповіді Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області № 44/3-вх.448 від 24.01.2018 року, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.16).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 16.02.2018 р. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 року народила дитину та 15.02.2017 року написала заяву про тимчасове влаштування дитини у будинок дитини у зв'язку із відсутністю умов для проживання новонародженої. На підставі рішення виконавчого комітету «Про влаштування малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до дитячого закладу на повне державне забезпечення» № 208 від 01.03.2017 року, малолітню дитину було влаштовано до КЗ «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», де вона перебуває по теперішній час (а.с. 5-7, 22-23).
Відповідно з актами обстеження умов проживання № 9 від 23.01.2017, № 174 від 11.07.2017, № 4 від 11.01.2018, б/н від 22.11.2017 та протоколів бесід спеціалістами служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, ЗНЗ « 4 м. Ізмаїл, постійно проводилась соціальна робота з батьками дітей щодо зловживання спиртними напоями, створення належних умов для проживання та виховання дітей, належного догляду за дітьми.
Разом з тим, інших доказів зловживання відповідачами спиртними напоями суду надано не було, не встановив ознаки останнього суд і в судових засіданнях.
Згідно акту обстеження умов провадження від 22.11.2017, сім'я ОСОБА_1 проживає у 2-ох кімнатах, у дітей немає окремого місця для навчання та відпочинку, пожежонебезпечні прилади розташовані біля дітей. Батьки не достатньо уваги приділяють вихованню та навчанню дітей, не створюють належних умов для життя та розвитку малолітніх дітей (а.с. 41-44).
Проте, відповідно по пояснень відповідача ОСОБА_3, останнім стіна у будинку заштукатурена та побілена. Відповідач ОСОБА_3 здійснює заходи щодо виїзду для працевлаштування за кордон і придбання власного житла, необхідного для проживання тощо.
Відповідно до акту про результати відвідування та піклування дитиною КЗ «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» № 02/06-4 від 23.01.2018, з 22.02.2017 року мати жодного разу не відвідала дитину, не цікавилась станом здоров'я та розвитком дитини ні в усній, ні в письмовій формі, тобто фактично самоусунулась від виховання та утримання своєї дитини.
Разом з тим батько дитини, ОСОБА_3, відвідував доньку, і 24.03.2017, 14.04.2017, 05.06.2017, 07.07.2017, 25.08.2017 р., 13.09.2017 року тощо.
Як встановлено у судовому засіданнані та ніким не спростовано, родина ОСОБА_3 приносила і новий одяг для дочки ОСОБА_5, і нові іграшки.
Дитину відвідувала неодноразово сестра ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.
При цьому, дитина у суді поводила себе культурно, виховано, грамотно та послідовно надавала пояснення, на підставі чого суд може зробити висновок щодо гарного виховання останньої.
Відповідно до положень Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства» дитинство перебуває в Україні під особливою охороною.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин 1-5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України).
Згідно статей 9, 18 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року, ратифікованої Україною 27.09.1991 року (набрала чинність для України 27.09.1991 року) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом роз'яснень, викладених у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Згідно положення п. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У судових засіданні відповідачі пояснили, що у зв'язку з умовами проживання не можуть забрати дитину, але будуть робити усе, що необхідно, так як хочуть, щоб дитина була з ними.
Отже, суд вважає, що батьки проявляють інтерес до дитини, умови проживання поступово змінюють та мають на меті змінити місце проживання для забезпечення сім'ї необхідним житлом.
Висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер, а тому суд не погоджується з цим висновком, на підставі всіх встановлених судом фактичних обставин та зібраних доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що могло б бути виправданим для захисту інтересів дітити. Мотиви для позбавлення батьківських прав не є доречними і достатніми, рішення суду про позбавлення батьківських прав не забезпечить належний захист дитини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 150, 152, 155, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215, 367 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Комунальний заклад «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Попередити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.
Покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Одеського Апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
Повний текст рішення буде виготовлено 04 лютого 2019 року.
Суддя: Н.В.Баннікова