24.01.2019
Справа 522/22784/18
24 січня 2019 року м.Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення у формі постанови від 11.12.2018 р. прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 , -
Заявники ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулись до слідчого судді зі скаргою на постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 від 11.12.2018 р.
В обґрунтування поданої скарги, заявник вказав, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження №12014160500004626 від 02.06.2014 р.
11 грудня 2018 року постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , визначено місцем вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12014160500004626 від 02.06.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України м. Чернігів та досудове розслідування у зазначеному кримінальному проваджені доручено СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області.
Заявники вважають вказану постанову передчасною, винесеною незаконно та такою, що підлягає скасуванню.
Посилаючись на вищенаведене, заявники просили скасувати рішення прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 у формі постанови від 11.12.2018р.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_5 підтримав подану ним скаргу наполягаючи на її задоволенні.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на відсутність підстав для цього.
Розглянувши скаргу, заслухавши заявника та прокурора, вивчивши надані суду матеріали, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
При цьому, рішення щодо визначення місця вчинення кримінального правопорушення та/або зміни територіальної підслідності до вказаного переліку оскаржуваних рішень не входять.
Проаналізувавши подану скаргу, суд приходить до висновку, що заявники звертаючись з вимогою про скасування вказаної постанови, мають на меті виражають свою незгоду з прийнятим прокурором рішенням.
Заявники же посилаючись на ст. 303 КПК України фактично оскаржують порядок проведення досудового розслідування, однак зазначеною нормою Закону таке оскарження не передбачено.
Так, відповідно до ч.2 ст.216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 КК України, здійснюється слідчими органів Національної поліції.
Згідно ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.218 КПК України якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4, 5, 9 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, тощо.
Положеннями ч. 5 ст. 36 КПК України генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014160500004626 від 02.06.2014 року здійснювалось СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
11 грудня 2018 року постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , визначено місцем вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12014160500004626 від 02.06.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України м. Чернігів та досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні доручено СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області.
Тобто, прокурор ОСОБА_4 , будучи процесуальним керівником по кримінальному провадженню № 12014160500004626 від 02.06.2014 р., в ході досудового розслідування дійшовши до висновку, що місце вчинення кримінального правопорушення є м. Чернігів, визначивши таким чином підслідність за Чернігівським ВП ГУНП в Чернігівській області.
Водночас, у вищевказаній постанові зазначено, що спори про підслідність вирішуються керівником органу прокуратури вищого рівня.
З урахуванням зазначеного, за результатами проведення досудового розслідування, прокурор ОСОБА_4 прийшов до висновку, що місцем скоєння кримінального правопорушення по якому ОСОБА_3 визнаний потерпілим - є місто Чернігів, у зв'язку з чим, спрямував кримінальне провадження за підслідністю до СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області.
Аналіз оскаржуваної постанови та обставин встановлених судом, дозволяє суду прийти до висновку, що прокурор ОСОБА_4 в даному випадку діяв в межах повноважень, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, зокрема: ч.1, п.п.4, 9 ч.2 ст.36, ч.2 ст.216, ч.1, ч.2 ст.218 КПК України.
Крім того, згідно п.1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Частина 5 ст. 218 КПК передбачає, що спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
Посилання заявників у скарзі на положення п.5 ч.2 ст.36 КПК України тобто на те, що питання про зміну підслідності вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня суд вважає неспроможними, оскільки ця норма застосовується лише у разі неефективного досудового розслідування, що встановлено не було.
Крім того, враховуючи норми ст. 131-1 Конституції України повноваження щодо визначення підслідності кримінальних проваджень прокурором випливають із конституційної функції прокурора щодо здійснення ним організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням незалежно від відомчої належності органів досудового розслідування. Такі повноваження прокурора також спрямовані на підготовку та реалізацію функції обвинувачення на стадії досудового розслідування з метою підготовки до підтримання публічного обвинувачення у суді. На стадії досудового розслідування саме прокурор вирішує усі питання, які пов'язані із визначенням підслідності кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя вважає скаргу на постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 від 11.12.2018 р. необгрунтованою.
Крім того, згідно чинного кримінально - процесуального законодавства вбачається, що дії, бездіяльність слідчого, або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог ст.ст.32,33 КПК України щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Також, враховуючи положення ст. 32 КПК України та те, що місцем вчинення кримінального правопорушення по кримінальному провадженню № 12014160500004626 від 02.06.2014 року, згідно постанови визначеної прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 від 11.12.2018 року визначено м. Чернігів, то і скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора повинні розглядатись судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 18, 22, 25, 36-37, 110, 214-216, 218, 303-307, 314-380 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення у формі постанови від 11.12.2018 р. прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: