Справа № 153/1287/18 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
01 лютого 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним ігнорування щодо заяв, стягнення моральної шкоди,
у вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у якому просив:
- визнати протиправним ігнорування Ямпільським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області неодноразових заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату пенсії по інвалідності замість пенсії по віку;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 250000 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року позовну заяву повернуто.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повністю виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 п.3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є наявність одночасної сукупності наступних умов:
1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України;
2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2018 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків, зокрема шляхом подання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України із:
- зазначенням реєстраційного номеру облікової картки позивача за його наявності або номеру і серії паспорту;
- уточненням змісту заявлених позовних вимог та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- обґрунтуванням розрахунку суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 грн.;
- зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- власним письмовим підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- а також із наданням копій документів, засвідчених у встановленому законом порядку.
На виконання вимог ухвали, позивачем 12.10.2018 подано до суду позовну заяву з усуненням всіх недоліків, зокрема із зазначенням обгрунтування розрахунку суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 грн.; реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача за його наявності або номеру і серії паспорта; зазначенням наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; долучено до позовної заяви належним чином завірені копії документів.
Проте, суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки позивач не повністю виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме не уточнив зміст заявлених позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги та не надав обгрунтованого розрахунку суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн.
Колегія суддів зазначає, що у позовній заяви позивач просить визнати протиправними ігнорування Ямпільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області його неодноразових заяв про призначення та виплату пенсії по інвалідності замість пенсії по віку. При цьому, із позовної заяви слідує, що вказані вимоги обгрунтовані неодноразовими відмовами відповідача у задоволенні заяв позивача про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи, що на його думку, суперечить вимогам діючого законодавства у сфері пенсійного забезпечення та порушило його права.
Тому, вказане дає підстави дійти висновку, що позивач оскаржує протиправні дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії.
Таким чином, оцінюючи подану позивачем позовну заяву від 12.10.2018, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в ній доводи є зрозумілими і дають можливість розглянути їх та вирішити по суті.
Разом з тим, щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано обгрунтованого розрахунку суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000 грн., то колегія суддів зазначає, що обгрунтовуючи розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на загальні підстави відповідальності за завдану шкоду та протиправні дії відповідача, які спричинили різке погіршення стану здоров'я.
Проте, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про не зазначення позивачем обгрунтування розрахунку суми відшкодування моральної шкоди не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки вимога позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 250 000 є причиною для з'ясування судом при вирішенні спору підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждать, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, а також оцінює заподіяну шкоду, що є підставою для відмови чи задоволення вказаної вимоги.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосудді можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним право обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Отже, з наведеного слідує, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним ігнорування щодо заяв, стягнення моральної шкоди скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Загороднюк А.Г. Драчук Т. О.