Справа № 806/1267/18
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
31 січня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуша Олександра Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" до Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуша Олександра Васильовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуша Олександра Васильовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_3 та Державний реєстратор Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуш Олександр Васильович подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
08 та 21 січня 2019 року до суду від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги, в якому зазначено про безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах.
28 січня 2019 року від ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, в яких також зазначено про розгляд справи за його відсутністю.
30 січня 2019 року від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі.
Представник позивача в судовому засіданні щодо вимог апеляційних скарг заперечував, просив суд залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційних скарг та відзиву, вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що 06.07.2004 року за реєстраційним номером 6132527 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06.07.2004року Миропільською селищною радою, було проведено державну реєстрацію права колективної власності ТОВ "Агропроменерго" на нежитлову будівлю Миропільської ГЕС площею 231,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богушем О.В. проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) від 08.09.2017 року (індексний номер 36980147) та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 22237828 про державну реєстрацію права власності фізичної особи ОСОБА_3 на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 311 кв.м.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують майнові права на вказаний об'єкт нерухомості, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" звернулось до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність його дій при реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, а тому є всі підстави для скасування спірного рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження справі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З установлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що спір у ній виник між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" та суб'єктом владних повноважень з приводу неправомірності, на думку позивача, прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності третьої особи - ОСОБА_3 на об'єкт нерухомості. При цьому, таке рішення, як випливає із наведених у позові мотивів, порушує їх право власності на спірне майно.
Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про право на об'єкт нерухомості, а тому подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. А отже, виникає спір про право цивільне, який вирішується за правилами цивільного судочинства.
При цьому суд звертає увагу, що прийнявши оскаржуване рішення суд першої інстанції надав оцінку праву власності на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та встановив факт належності оспорюваного майнового комплексу саме товариству з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", а не ОСОБА_3
Тобто в даному випадку Житомирський окружний адміністративний суд вирішив спір щодо права власності, а відтак в даному випадку наявні цивільні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку діям реєстратора щодо реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс за ТОВ "Агропроменерго".
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки перегляд законності реєстраційних дій ґрунтується на обставинах, стосовно яких існує спір про право власності на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" та ОСОБА_3.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 січня 2017 року по справі №21-1559а/16, у постанові від 31 січня 2017 року по справі №21-1237а/16 та Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року по справі № 822/2601/16, від 20 червня 2018 року по справі № 820/4146/17 та у постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.
Колегія суддів роз'яснює позивачу, що він має право звернутись до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_3, Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуша Олександра Васильовича задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" до Державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області Богуша Олександра Васильовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2019 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.