31 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/4263/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Микуляком П.П., час ухвалення судового рішення 15 год 40 хв у м. Ужгороді, дата складання повного судового рішення не вказана) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області) щодо відмови у наданні публічної інформації на його інформаційний запит від 06.08.2018 та зобов'язати відповідача надати копії запитуваних документів на інформаційний запит від 06.08.2018 з 1 по 10 сторінки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та прийняти постанову, якою його адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939-VI) передбачено відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк запитуваних документів обсягом більше як 10 сторінок, а надання перших 10 сторінок визнано законом безкоштовним, тому стягнення плати за друк всіх сторінок, починаючи з першої, коли їх загальна кількість перевищує 10 сторінок є протиправним.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позов, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, 06.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із запитом на отримання інформації відповідно до Закону №2939-VI щодо надання завірених копій листів відділу в Іршавському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №821/401-18-0.21 від 05.07.2018 та №848/401-18-0.21 від 11.07.2018.
Листом відповідача за №ПІ-109/1-237/0/63-18 від 10.08.2018 відділу в Іршавському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області було доручено підготувати та надати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області копії запитуваних листів відповідно до вимог законодавства.
Листом №003/401-18-0.21 від 10.08.2018 відділом у Іршавському районі було надано ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області завірені копії запитуваних листів на 17 аркушах.
В подальшому, за результатами розгляду запиту позивача від 06.08.2018 відповідачем було надіслано лист №ПІ-109/1-239/0/63-18 від 14.08.2018, в якому вказано про необхідність відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк, оскільки запитувана інформація передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. До вказаної відповіді долучено розрахунок №54 від 14.08.2018 для здійснення оплати витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію кількістю 17 сторінок, яка складає 3 грн 72 коп за один аркуш, а в загальній сумі 63 грн 24 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано вимог ч.2 ст.21 Закону №2939-VI щодо оплати фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням та друком документів. При цьому, суд першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позову, покликається на те, що запитувана інформація передбачає копіювання більш як 10 сторінок, а за вказаною нормою у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Крім того, суд першої інстанції вказав, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання завірених копій запитуваних документів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом №2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає цей Закон (із змінами та доповненнями).
У статті 1 Закону №2939-VI міститься визначення, за яким публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 13 цього Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частиною першою статті 20 цього Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ст.21 Закону №2939-VI, інформація на запит надається безкоштовно. Проте, у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 11 постанови №10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» судам роз'яснив, що відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов'язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок.
При цьому, питання щодо надання розпорядником інформації перших 10 сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв'язку з невідшкодуванням відповідних витрат Законом №2939-VI та іншими чинними нормативно-правовими актами прямо не врегульовано.
З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги ту обставину, що інформаційний запит позивача відповідачем було розглянуто, проте невірно було розраховано вартість фактичних витрат на копіювання та друк, колегія суддів прийшла до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, в частині повторного розгляду інформаційного запиту від 06.08.2019, з урахуванням права особи на безкоштовне отримання перших десяти копій запитуваних документів та надання нового розрахунку вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів наступних, після 10 сторінок.
Варто зазначити, що позивачем на цьому акцентувалась увага у своєму адміністративному позові, при цьому, колегія суддів зазначає, що у формулювання позовних вимог було закладено невірне визначення розміру відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк, що було залишено судом поза увагою.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні публічної інформації на інформаційний запит від 06.08.2018, на думку колегії суддів, така є безпідставною та задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Так, позивачем в інформаційному запиті було конкретно зазначено запитувану інформацію, яка складалась з двох листів. При цьому, не було конкретизовано, які аркуші та їх кількість йому потрібні.
Відповідачем у відповіді було зазначено, що запитувана інформація складається з 17 сторінок.
Водночас суд першої інстанції вказав на неможливість поділу такої інформації.
Отже, з урахуванням наведеного вище та беручи до уваги положення ч.2 ст.21 Закону №2939-VI, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні публічної інформації на його інформаційний запит від 06.08.2018.
Щодо висновків суду першої інстанції про втручання у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскільки надавати відповідь на запит та надавати копії запитуваних документів, які не перевищують 10 сторінок є обов'язком ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, тобто у скаржника відсутня свобода розсуду при вирішенні даного питання, а тому, відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, зобов'язання відповідача повторно розглянути інформаційний запит є ефективним поновленням прав та інтересів позивача та не є втручання суду у дискреційні повноваження цього органу.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.2 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року по справі №0740/927/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року з урахуванням права особи на безкоштовне отримання перших десяти копій запитуваних документів відповідно до положень ч.2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 05.02.2019.