Справа № 824/392/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
31 січня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (повний текст якої складено в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до протоколу Пенсійного фонду України призначення №6011 від 28.08.2014 р. ОСОБА_2 з 01.08.2014 р. призначено пенсію за віком в сумі 1742,41 грн., з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 5 місяців 6 днів. (а.с. 62-66).
Згідно з розпорядженням Пенсійного фонду України №806725 від 24.11.2014 р. ОСОБА_2 з 01.10.2014 р. призначено пенсію за віком в сумі 1738,09 грн., з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 5 місяців 6 днів. (а.с. 57-61).
Відповідно до розпорядження пенсійного органу №806725 від 23.12.2016 р. та від 24.01.2017 р. з 01.05.2016 р. проведено перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу в розмірі 1796,93 грн., з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 10 місяців 6 днів. (а.с. 51 - 53).
До матеріалів справи додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12.2016 р. в якому зазначено, що станом на 01.12.2016 р. розмір пенсії ОСОБА_2, складає 1796,93 грн., в тому числі 58,84 грн. фіксована сума індексації. (а.с. 25-26).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05.05.2017 р. повідомляється, що станом на 05.05.2017 р. розмір пенсії позивача складає 1796,93 грн., в тому числі 1759,11 грн. основного розміру пенсії та 37,82 грн. фіксованої суми індексації. (а.с. 27).
Згідно з розпорядженням відповідача №806725 від 09.11.2017 р. позивачу проведено з 01.10.2017 р. перерахунок пенсії в розмірі 1816,06 грн. з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 10 місяців 6 днів. (а.с. 22-23).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України від 09.11.2017 р. позивачу надано розрахунок розміру пенсії, до і після проведення перерахунку 01.10.2017 року. З вказаного розрахунку вбачається, що перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 р. проведений з розрахунку коефіцієнту одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1% та встановлення коефіцієнту страхового стажу - 0,34833, в той час як до 01.10.2017 р. коефіцієнт страхового стажу складав 0,47025, з урахуванням кратності - 1,35%. (а.с. 24).
Судом встановлено, що спірні правовідносини полягають у зменшені пенсійним органом коефіцієнту страхового стажу позивача 1,35% після проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. та застосування коефіцієнту одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1%.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно та необґрунтовано зменшено коефіцієнт страхового стажу позивача 1,35% після проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. та застосовано коефіцієнт одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1%. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.01.2003 (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що коефіцієнт страхового стажу - це величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Положеннями ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до ч. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Згідно матеріалів справи, при призначенні пенсії позивачу для обчислення розміру її пенсії враховано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Проте, пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону № 1058-IV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Колегія суддів звертає увагу, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Разом з цим, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
Відтак, розмір перерахованої пенсії позивачу був збільшений з 1796,93 грн. і після перерахунку склав 1816,06 грн.
Отже, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем, а тому посилання позивача на звуження йогоправа є необґрунтованим.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що умови перерахунку пенсій з 01.10.2017, призначених відповідно до Закону №1058, врегульовано пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, а тому відповідач правомірно застосував при перерахунку пенсії позивача величину оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.
Відтак, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, тому перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним.
При цьому, апеляційний суд вважає доречним посилання на практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейського суду з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Разом з тим, колегія суддів повторно звертає увагу на те, що розмір пенсії позивача після перерахунку є збільшеним, тому посилання позивача на звуження змісту та обсягу його права є необґрунтованим.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.