Справа № 2240/2463/18 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
05 лютого 2019 року
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: м . Вінниця
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління казначейської служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року призначеної за віком пенсії ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, призначену за віком пенсію, з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 6000,00 (шість тисяч) гривень моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягала у невиплаті з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, призначеної за віком пенсії ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.
- судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 46 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", ст. ст. 8, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Він є внутрішньо-переміщеною особою, з вересня 2016 по лютий 2017 йому безпідставно, без обґрунтувань прийнятого рішення, припинено відповідачем виплату пенсії, що вважає протиправним та таким, що порушує його конституційні права.
В свою чергу, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивачу припинено виплату пенсії за віком з 01.09.2016 відповідно до рішень комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волочиської районної державної адміністрації від 17.08.2016 №4 та від 09.09.20116 №5. Вказує, що з 01.03.2017 виплату пенсії позивачеві поновлено. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26 липня 2018 року провадження по справі було зупинене до дня набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18.
12 вересня 2018 року провадження у адміністративній справі за позовом провадження у адміністративній справі №822/2463/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області поновлено.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 37971775) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати з 01.09.2016 по 28.02.2017 призначеної за віком пенсії ОСОБА_2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату заборгованості пенсії ОСОБА_2 за період з 01.09.2016 по 28.02.2017 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 16.10.2018 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що основною умовою для виплати громадянину, на підставі ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації - є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі пенсії. Крім того, суми соціальних виплат, які виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством, що регулює правовідносини у сфері виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.
Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.02.2017 №103. З 01.09.2016 виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено, згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Волочиської районної державної адміністрації від 17.08.2016 №4 та від 09.09.2016 №5. Виплату пенсії ОСОБА_2 поновлено з 01.03.2017.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, рішенню суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.
Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 802/402/18 зазначено, що статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов'язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)).
У передмові до «Керівних принципів з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) визначено: "Для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів".
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у ст. 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював, зокрема, у постанові від 22 серпня 2018 року справа № 243/5476/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року справа № 805/402/18.
Разом з тим, відповідач зазначив, що пенсійні кошти за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року в сумі 22011,84 в червні 2018 року обліковані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Стосовно застосування строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки предметом адміністративного позову є припинення виплати пенсії, при цьому відповідач не надав доказів суду на підтвердження припинення нарахування пенсії позивачу, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
З приводу позовної вимоги здійснити компенсацію втрати частини доходів з 1 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Слід зазначити, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Відповідно, дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача 6000 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звертаючись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити та довести в чому полягає завдана йому моральна шкода та вказати докази, якими це підтверджується, чого зроблено не було. Таким чином оскільки позивач не надав доказів завдання йому такої шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і такою шкодою, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеною та не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалось, тому відсутні підстави для його апеляційного перегляду.
Крім того суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання і рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржене.
Підстав для вирішення питання щодо судових втрат, відповідно до ст. 139 КАС України, судова колегія не вбачає.
Колегія суддів прийшла до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.