Справа № 826/6824/17 Головуючий у 1 інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 січня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ "Євробанк" Ларченко І.М. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемності правочину за вкладною операцією з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_6 коштів в сумі 78 990,0 грн. на депозитному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ";
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) на відкриття депозитного рахунку НОМЕР_2 в українській гривні з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ" від 30 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «Євробанк»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_6 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемним правочином за вкладною операцією з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_6 коштів в сумі 78 990,0 грн. на депозитному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_6 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ "Євробанк" Ларченко І.М. звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що розміщення коштів на рахунку позивача мало місце, всупереч вимогам рішення Правління НБУ №70-рш/БТ від 15 червня 2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ЄВРОБАНК» до категорії проблемних», яким були встановлені обмеження щодо проведення банком будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача 29 січня 2019 року надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки він бере участь у інших судових засіданнях. Однак, жодних доказів на підтвердження обґрунтувань заяви не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.01.2015 р. між позивачем та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір відкриття депозитного рахунку НОМЕР_2 в українській гривні, що не заперечується сторонами.
15.06.2016 р. ОСОБА_6 поповнив власний поточний рахунок НОМЕР_2 на суму 78 990,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 15.06.2016 р. № 240375, призначення платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ." (а.с. 12).
В подальшому, на підставі рішення Правління НБУ від 17.06.2016 р. №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банку «ЄВРОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 р. №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17.06.2016 р. по 16.07.2016 р., та призначено уповноважену особу Фонду з делегуванням усіх повноважень тимчасового адміністратора, які визначені ст.ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.07.2016 р. № 1183 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» продовжено строк тимчасової адміністрації та повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 16.08.2016 р. включно.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 16.08.2016 р. №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 16.08.2016 р. №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17.08.2016 р. до 16.08.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені зокрема ст..37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі, з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононця В.В. з 17.08.2016 р. до 16.08.2018 р. включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2218 від 31 травня 2017 року про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», відповідно до якого, повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі, з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ларченко І.М. з 06 червня 2017 року.
01.09.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз'яснити причини неможливості отримання коштів, які наявні на рахунку позивача. (а.с. 12).
Листом відповідача від 05.09.2016 р. № 01-24.2/5473 позивача повідомлено про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» 12.07.2016 р. прийнято рішення про тимчасове обмеження здійснення ПАТ КБ "Євробанк" банківських операцій щодо виплати коштів позивачу, оскільки встановлено, що операції по зарахуванню на рахунок позивача грошових котів мають ознаки операції, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом (ознаки "дроблення").
24.03.2017 р., у відповідь на адвокатський запит представника позивача, отримано повідомлення про нікчемність правочину з розміщення коштів на власному вкладному (депозитному) рахунку від 11.11.2016р. № 01-24/7141, в якому повідомлено про те, що правочин за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016р. ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) коштів в сумі 78 990,0 грн. на депозитному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку Без ПДВ" є нікчемним, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також, зазначено, що недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. (а.с. 16)
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодувань за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником, в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI, є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також, у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також, у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у п.41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року .
У даному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин з внесення через касу Банку позивачем грошових коштів, посилаючись на п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до указаних пунктів частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Як зазначалося, 30.01.2015 р. між позивачем та ПАТ «КБ «Євробанк» укладено договір відкриття депозитного рахунку НОМЕР_2 в українській гривні, що не заперечується сторонами.
15.06.2016 р. ОСОБА_6 поповнив власний поточний рахунок НОМЕР_2 на суму 78 990,00 грн., згідно квитанції від 15.06.2016 р. № 240375, призначення платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ."
Однак, за висновком Уповноваженої особи, внесення на рахунок позивача коштів має ознаки «дроблення» інших рахунків клієнтів Банку, цим самим збільшивши суму коштів, яка може бути повернута за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з тим, апелянт не надав суду доказів на підтвердження того, що кошти на розрахунковий рахунок позивача надійшли саме із рахунку іншого вкладника банку.
В квитанції №240375 від 15.06.2016 року, у якості платника та отримувача коштів, зазначено ОСОБА_6 (а.с.12). Як зазначалось вище, повідомлення Уповноваженої особи не містить підстав невключення до виплати коштів, розміщених на власному поточному/картковому рахунку позивача згідно №240375 від 15.06.2016 р. на суму 78 990,00 грн.
Згідно вимог частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи убачається, що факт зарахування коштів на рахунок позивача підтверджено та не спростовується апелянтом.
За правилами частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Так, відповідно до пунктів 7.1.2, статті 7 Закону №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.
Отже, внесення на банківський рахунок позивача грошових коштів через касу Банку відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновок про нікчемність вищевказаного правочину є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже, є необґрунтованим і безпідставним, оскільки не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин за операцією з готівкового поповнення карткового рахунку позивача є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Посилання Уповноваженої особи на рішення Правління НБУ №70-рш/БТ від 15 червня 2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ЄВРОБАНК» до категорії проблемних», яким були встановлені обмеження щодо проведення банком будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків» - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не владникам, відтак, невиконання посадовими особами Банку рішення НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Матеріали справи не містять судових рішень про визнання недійсними договорів укладених позивачем з Банком, визнання недійсною вказаної операції та застосування правових наслідків недійсності правочину.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемним правочином за вкладною операцією з розміщення 15 червня 2016 року ОСОБА_6 коштів в сумі 78 990,0 грн. на депозитному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ" та зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_6 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ "Євробанк" Ларченко І.М. залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В. .
Повний текст постанови виготовлено 04.02.2019 року