13 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/271/18
Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Коваля М.П., Кравченка К.В.
за участю секретаря - Сінчі А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на те, що: «…перевірка призначена та проведена із суттєвими порушеннями вимог законодавства її висновки є виявленням упередженого ставлення з боку відповідача через не доведення як самого факту, що ОСОБА_2 є продавцем, так і того, що вона виконують роботи продавця. Викладені у складених відповідачем акті, приписі, протоколі та постанові факти, не відповідають дійсності. Вході перевірки порушені мої (ОСОБА_1) права на захист, відповідачем не забезпечено мою (позивача) участь при розгляді справи, внаслідок чого мене (ОСОБА_1) позбавили права надавати свої доводи та заперечення, мати можливість оскаржити дане рішення,зокрема: відповідач не будучи віднесеним законом до органів, уповноважених здійснювати державний нагляд у сфері праці, окрім того всупереч Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», порушив процедуру призначення та проведення контрольного заходу щодо дотримання позивачем законодавства про працю, застосував не передбачені законом спосіб та форми здійснення у позивача контрольного заходу; у відповідача були відсутні передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який має вищу юридичну силу, підстави для призначення позапланової перевірки позивача; відповідачем також порушено вимоги закону при здійснення адміністративного провадження; відповідач також порушив безпосередньо порядок накладення на мене (позивача) штрафу», просив суд: визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - Управління, відповідач) №71-КП від 29 вересня 2017 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 96000 грн.
За наслідками розгляду адміністративного позову миколаївським окружним адміністративним судом 23 липня 2018 ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до ст. 26 Кодексу законів про працю України: «З метою перевірки відповідності працівника роботі яка йому доручається, роботодавець встановлює випробування працівнику, при укладенні з ним трудового договору.
Всупереч вищезазначеному, наказ ФОП ОСОБА_1 про прийом на роботу ОСОБА_3 не видано, трудовий договір, відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, з нею не укладено, повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не надано.
Отже, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1, 3 от. 24 КЗпП України було допущено продавця до роботи без оформлення трудового договору».
Оскільки під час судового засідання факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП був підтверджений дослідженими доказами, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку про правомірність дій Управління.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 2,6 ч.3 ст. 242, п. 3,5 ч.4 ст. 246 КАС України, належним чином не перевірив чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, чи відповідає оскаржуване рішення балансу між несприятливими наслідками для позивача і цілям рішення, не застосування принципу верховенства права, не надання жодного аргументу позивача та не зазначення норм права, на які він посилався, не наведення мотивів їх застосування, просила суд: скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 вказала на таке: фактично відповідачем проведено не інспекційне відвідування, а позапланову перевірку. У зв'язку з цим до спірних відносин належало застосувати норми Закону України від 5 квітня 2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», саме наведений закон врегульовує заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення; здійснення державного нагляду (контролю) можливо лише за наявності підстав та в порядку визначеному цим Законом; порядок проведення інспекційного відвідування не передбачений вищезгаданим Законом; позапланову перевірку призначено відповідачем при відсутності законних підстав, порушено процедуру її проведення, тобто вона проведена неправомірно, а саме: у наказі від 13 вересня 2017 №230 відсутнє найменування позивача, який підлягав перевірці, не зазначено про перевірку питань використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин; у направленні №327 не зазначено підстав для здійснення контрольного заходу, в ньому також не зазначено ім'я по батькові особи, яка підписала направлення; не вказано адреси місця знаходження об'єкту торгівлі позивача; в порушення ч.4 ст. 6 Закону України від 5 квітня 2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка фактично тривала 14 робочих днів (з 13 вересня 2017 по 29 вересня 2017 ) замість двох днів; в акті позапланової перевірки №14-01-127/-143 не зазначено дати його складання, форми контрольного заходу, предмета державного нагляду; в порушення ст. 10 наведеного вище Закону, позивача не було проінформовано про його права та обов'язки,; відповідач не довів факту самостійного виконання ОСОБА_3 роботи продавця (допуск її до роботи), безпідставно розцінив цивільно-правовий договір про стажування як недійсний, а саме: Управлінню не надано належних та допустимих доказів на спростування того, що ОСОБА_3 будь-яких дій продавця не виконувала, лише перебувала у кіоску; відповідач не має повноважень на виконання укладеного ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_3 цивільно-правового договору про стажування недійсним або визначати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови, ;відповідачем порушено порядок, строк розгляду матеріалів (результатів) контрольного заходу, не забезпечено участь позивача в розгляді справи, ; суд не застосував принцип верховенства права, не врахував судову практику Європейського суду з прав людини.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, відповідно до якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Підстави для проведення інспекційного відвідування зазначені в п. 5 Порядку 295, де серед інших підстав, також інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4-7 п. 5 Порядку 295.
Одержання згоди Державної служби України з питань праці на проведення інспекційного відвідування Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю не передбачено.
Частиною другою пункту 8 Порядку 295 встановлено, що: «Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню».
Відповідно до частини 1 пункту 27, зазначеного вище Порядку: «У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності».
З матеріалів справи убачається, що Управлінням, відповідно до п.п. 1, 3, 6 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017, п.п. 5 п.4 Положення управління Держпраці у Миколаївській області, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 №75, 13 вересня 2017, видано наказ № 230 про здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (а.с. 18).
На підставі цього наказу відповідачем видано направлення 327 на проведення у період з 13 вересня 2017 по 14 вересня 2017 позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_1 (а.с. 9).
За результатами перевірки складено акт №14-01-127/0143, якого убачається, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність в АДРЕСА_1, в торговому вуличному кіоску під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1". Вид діяльності роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками. Під час відвідування на робочому місці знаходилась ОСОБА_3, яка самостійно виконувала роботу продавця з реалізації товарів.
Отже перевіряючими встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1, 3 от. 24 КЗпП України було допущено продавця до роботи без оформлення трудового договору.
В письмових поясненнях ОСОБА_3 від 13 вересня 2017 вказано, що вона з 06 вересня 2017 перебуває на "стажуванні" на посаді продавця-реалізатора з графіком роботи з 8:00 по 19:00. Заробітна плата їй не виплачувалася (а.с. 11).
На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 надано цивільно-правовий договір від 06 вересня 2017 із зазначенням, що ОСОБА_3 в період з 06 вересня 2017 по 19 вересня 2017 перебуває на "стажуванні" та безоплатно виконує роботу продавця.
Суд апеляційної інстанції визнає правильним висновок суду першої інстанції стосовно невідповідності вимогам Закону, а саме Кодексу законів про працю України, цивільно-правовий договір укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на термін дії з 06 вересня 2017 по 19 вересня 2017, із зазначенням, що остання перебуває на стажуванні та виконує роботу продавця.
Порядок і підстави для проходження стажування визначено ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» де вказано, що стажування проходять студенти вищих та учні професійно - технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, за професією за якою здобувається освіта на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах визначених договором про стажування у вільній від навчання час.
У випадку перевірки відповідності працівника роботі яка йому доручається, роботодавець може встановлювати випробування працівнику, при укладенні з ним трудового договору (ст. 26 Кодексу законів про працю України.
Тобто, у випадку, що розглядається судом роботодавець встановив випробування працівнику шляхом проведення перевірки відповідності працівника роботі яка йому доручається.
Запровадження такої перевірки працівника можливе тільки при укладені з ним трудового, а не ці вільно-правового договору, оскільки саме трудовий договір більш ефективно і в повній мірі захищає працівника у випадку трудових відносин з роботодавцем. Підміна трудових відносин цивільно-правовими відносинами не допустима.
Перевіркою правильно кваліфіковано дії позивача як порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, що полягає у допущенні продавця до робіт без оформлення трудового договору. Отже відповідачем доведено факт самостійного виконання ОСОБА_3 роботи продавця (допуску її до роботи) та неможливості застосування в трудових правовідносинах цивільно-правового договору.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509: «Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
3. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
4. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд».
Виконуючи вимоги підзаконного нормативно-правового акту заступник начальника управління Держпраці у Миколаївській області видав Постанову від 29 вересня 2017 № 71-КП де на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 та згідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 96 000 грн.
Згідно до пункту 6, вище вказаного Порядку, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 7 Порядку № 509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення управління Держпраці у Миколаївській області від 22 вересня 2017 № 09/3623 про призначення розгляду справи на 10:00 годину 29 вересня 2017 стосовно порушення законодавства про працю, було направлено ОСОБА_1 на адресу, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2. Це повідомлення повернулося на адресу відповідача з відміткою про те, що поштове відправлення не вручено за закінченням терміну зберігання. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень виконав вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 оскільки здійснив усі залежні від нього заходи для сповіщення ФОП ОСОБА_1, за вказаною нею адресою, про розгляд справи відносно порушення законодавства про працю.
Таким чином відповідачем не порушено порядку та строків розгляду матеріалів (результатів) контрольного заходу і виконано всі дії щодо можливості позивача взяти участь у розгляді справи.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції ст. 6 КАС України де встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, безпідставні. Миколаївським окружним адміністративним судом під час розгляду справи не було порушено права та свобода ФОП ОСОБА_1 так як судом першої інстанції було повно і всебічно з'ясовано, що управління Держпраці у Миколаївській області діяло у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509.
Зазначені позивачем в апеляційній скарзі помилки, допущені відповідачем під час складання процесуальних документів не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення (ч.2 ст. 350 КАС України).
Зважаючи на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.
Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови - без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: